Адміністративно-територіальний поділ України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Адміністративно-територіальний поділ України

АДМІНІСТРАТИ́ВНО-ТЕРИТОРІА́ЛЬНИЙ ПО́ДІЛ УКРАЇ́НИ – внутрішній поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці з метою раціональної організації державного та громадського управління регіонами, народним господарством, загалом політичним і культурним життям. Територ. поділ України відповідно до Конституції ґрунтується на принципах цілісності та єдності держ. території, поєднання централізації і децентралізації держ. влади, збалансованості соц.-екон. розвитку насел. пунктів і регіонів з урахуванням їхніх істор., екон., екол., геогр. і демогр. особливостей, етніч. і культурних традицій. Система А.-т. п. У.: АР Крим, області, р-ни, міста, р-ни у містах, смт, с-ща, села. Первин. рівень А.-т. п. У. – села, с-ща, смт, міста; серед. рівень – р-ни і міста з рай. поділом; вищий рівень – АР Крим і області. При вирішенні питань А.-т. п. У. враховують чисельність та нац. склад насел., оптим. розміщення продукт. сил по країні, наявність умов і можливостей для надання насел. соц.-культурних і побут. послуг, необхідність наближення органів держ. влади до насел., забезпечення розвитку та належ. функціонування місц. самоврядування. До більшов. перевороту 1917 на тій тер. України, що входила до Рос. імперії, було 9 губерній: Київ., Харків., Черніг., Полтав., Волин., Поділ., Катериносл., Херсон. і Таврійська. Губернії поділялися на повіти, повіти – на волості. Проекти А.-т. п. У. розроблялися ще ЦР у 1918. Під час воєн. дій 1918–20 на поневоленій більшовиками частині України відбулася деяка зміна губ. поділу. Зокрема у травні 1920 Україну поділено на 12 губ.: Волин., Донец., Катериносл., Київ., Кремечуц., Микол., Одес., Олександрів. (від 1921 – Запоріз.), Поділ., Полтав., Харків., Черніг. 25 жовтня 1922 се-сія ВУЦВК прийняла постанову «Про адміністративно-територіальний поділ УСРР і про спрощення радянського апарату», в якій підкреслювалася необхідність поступового переходу від чотириступеневої (губернія – повіт – волость – село) системи упр. до триступеневої (округ – волость – село) і вносилися зміни до губ. поділу. Новий адм.-територ. поділ УСРР запровадили відповідно до постанови ВУЦВК від 12 квітня 1923, якою замість 102 повітів і 1989 волостей утвор. 53 округи і 706 р-нів. Зменшено й кількість сільрад (від 15696 до 9307). Цим завершився перший етап адм.-територ. реформи в УСРР. Другий етап пов’яз. з рішеннями 9-го Всеукр. з’їзду Рад (1925), який розглянув питання про перехід респ. на триступ. систему управління. Відповідно до його постанови, Президія ВУЦВК рішенням від 3 червня 1925 ліквідувала з 1 серпня 1925 поділ тер. УСРР на губ. На кін. 1925 у складі респ. були: Молд. АРСР (утвор. у складі УСРР 1924), 41 округ, 680 р-нів, 10 314 сільрад, 70 міських і 155 селищ. рад. 9-й з’їзд КП(б)У схвалив перехід на триступеневу (центр – округ – район) систему управління. 2 вересня 1930 ВУЦВК та Раднарком УСРР прийняли постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління», згідно з якою в респ. утворили 503 адм.-територ. одиниці: Молд. АРСР, 484 р-ни і 18 міст, що підпорядковувались безпосередньо центрові. Задля подальшого удосконалення А.-т. п. У. ВУЦВК 9 лютого 1932 прийняв постанову про перехід на триступеневу адм.-територ. систему (центр – область – район). Тоді ж в Україні утворили перші 5 обл.: Харків., Київ., Вінн., Дніпроп. і Одес. У червні 1932 утвор. Донец. обл., у жовтні – Черніг. Такий адм.-територ. поділ УРСР закріпили Конституція СРСР 1936 і Конституція УРСР 1937. Утворення областей відбувалось і далі, у зв’язку з чим вносилися відповідні зміни до А.-т. п. У. Так, 22 вересня 1937 утвор. Житомир., Микол., Полтав. і Кам’янець-Поділ. (від 1954 – Хмельн.) обл., 3 червня 1938 Донец. обл. поділено на Сталін. (від 1961 – Донец.) і Ворошиловгр. (нині – Луган.). 10 січня 1939 утвор. Запоріз., Кіровогр. і Сум. обл. Після возз’єднання Зх. України (вересень 1939), Пн. Буковини, а також Хотин., Акерман. та Ізмаїл. повітів Бессарабії з УРСР (червень 1940) утвор. ще кілька обл.: 4 грудня 1939 – Волин., Дрогобиц., Львів., Ровен. (нині Рівнен.), Станіслав. (від 1962 – Івано-Фр.) і Терноп., 7 серпня 1940 – Акерман. (7 грудня 1940 перейм. в Ізмаїл.) і Чернів. 2 серпня 1940 Молд. АРСР перетворено на союзну республіку – Молд. РСР. Під час 2-ї світ. війни і після її закінчення також вносились окремі зміни до А.-т. п. У. 30 березня 1944 було утвор. Херсон. обл. Після возз’єднання Закарпат. України з УРСР утвор. 22 січня 1946 Закарп. обл., 7 січня 1954 – Черкас. обл. У цьому ж році Україні зі складу РРФСР було передано Крим. обл. Відбувалися зміни меж областей, а також укрупнення деяких із них. Зокрема Ізмаїл. обл. об’єднано з Одес. (1954), Дрогобиц. – зі Львів. (1959). За Конституцією, нині у складі України є АР Крим, 24 обл. і 2 міста респ. підпорядкування – Київ і Севастополь, 490 р-нів, 451 місто, 893 смт і 28651 сільс. насел. пункт (див. Табл. та Карту «Адміністративно-територіальний поділ»). Нині готується реформа А.-т. п. України.

Літ.: Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій. К., 1987.

Ф. Г. Бурчак, І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2001