Адміралтейство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Адміралтейство

АДМІРАЛТЕ́ЙСТВО – 1) колишня назва підприємства, розташованого на березі моря, річки, водойми і призначеного для будівництва, спущення на воду, оснащення, озброєння, ремонту і тривалого зберігання кораблів; 2) орган управління флотом і морське відомство (напр., у Великій Британії). У Рос. імперії до складу А. зазвичай входили верф зі стапелями й майстернями, у яких виконувалися осн. кораблебуд. роботи, гавань із причалами, доки, арсенали, склади тощо. А. виконувало увесь комплекс робіт, пов’яз. із буд-вом та ремонтом суден – від орг-ції заготівлі деревини у приписаних до А. лісах до буд-ва корабля, повністю готового до плавання чи бою. У місцях постій. базування кораблів флоту А. ставали центрами, довкола або поблизу яких споруджувалися військ. порти; в ін. випадках вони самі виконували роль порту. З переходом до панцер. суднобудування А. втратили самост. значення і злилися зі структурами військ. портів. На поч. 19 ст. термін «А.» став історичним. У Рос. імперії існувало понад 30 А., на тер. України А. були в Херсоні, Севастополі та Миколаєві. Херсон. А. існувало у 1778–1829. У Севастополі було кілька А. Перше організов. 1783 одночасно із заснуванням міста і порту в Ахтіарській бухті. Після буд-ва у 1835–49 нового, Лазаревського А., воно отримало назву Старого, а згодом – Мінного. Останніми кораблями, збудованими в Лазаревському А., були крейсер «Очаків» (1902) та ескадрений броненосець «Іоанн Златоуст» (1906). У цей час, маючи від трьох до п’яти тис. робітників, воно було гол. ремонт. підпр-вом флоту. 1914 Лазаревське й новозбудоване Докове А. склали основу Севастопольського морського заводу. А. у Миколаєві засн. 1789. Уже на поч. 19 ст. Микол. А. стало гол. центром суднобудування на Пд. Рос. імперії. На його стапелях у 1791–1858 збудовано 34 парус. лінійних кораблі, 16 фрегатів, 32 транспорти, 13 бригів, 12 шхун і 11 корветів – більше половини кораблів, що були в списках Чорномор. флоту від часу заснування до Крим. війни. Після добудови 1858 двох найбільших на рос. флоті гвинтових лінійних кораблів «Цесаревич» і «Синоп» та їх переведення в Кронштадт А. виконувало функції ремонт. бази кораблів малочисельної Чорномор. флотилії. Відродження й тех. переоснащення Микол. А. як центру броненос. суднобудування на Пд. Рос. імперії ознаменоване побудовою 1872 нового стапеля для збору першого на Чорному м. рос. броненосця «Новгород». 1883 у Рос. імперії розпочато реалізацію 20-річ. програми броненос. суднобудування. Микол. А. за цією програмою збудувало п’ять з восьми панцерників (серед них «Князь Потьомкін-Таврійський»), крейсер, 3 канонерські човни, низка міноносців і кораблів та суден ін. класів. 1891 тер. Микол. А. передано Рос. суднобуд. т-ву, яке збудувало фактично новий суднобуд. з-д. 1913–16 його об’єднано з ін. приватним суднобуд. з-дом т-ва Микол. з-дів і верфей «Наваль» (нині Чорноморський суднобудівний завод). Створений на їхній основі трест, кількість працівників якого налічувала до 13500 осіб, забезпечив буд-во практично всіх кораблів за тодішньою передвоєнною програмою суднобудування в Рос. імперії.

Літ.: Дмитриев Н. И., Колпычев В. В. Судостроительные заводы и судостроение в России и за границей. С.-Петербург, 1909.

О. В. Савченко

Стаття оновлена: 2001