Адріанова-Перетц Варвара Павлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Адріанова-Перетц Варвара  Павлівна

АДРІА́НОВА-ПЕ́РЕТЦ Варвара Павлівна (30. 04 (12. 05). 1888, м. Ніжин Черніг. губ., нині обл. – 06. 06. 1972, Ленінград, нині С.-Петербург) – літературознавець, фольклорист, театрознавець. Д-р філол. н. (1935), чл.-кор. АН УРСР (1926) та АН СРСР (1943). Народилася у сім’ї вчителя, викл. стародавніх мов Ніжин. істор.-філол. ін-ту. Закін. Вищі жін. курси в Києві (1910), викладала у Жін. г-зії та на Вищих жін. курсах. Від 1907 брала участь у роботі Семінару рос. філології під кер-вом В. Перетца. Закін. екстерном Київ. ун-т (1912), була залишена при каф. рос. літ-ри для підготовки до магістер. звання. 1914 переїхала до С.-Петербурга, викладала в Жін. г-зії та на Вищих пед. курсах. Магістер. дис. «Житие Алексея, человека Божия в древней русской литературе и народной словесности» (Петроград, 1917) удостоєна великої академіч. Ломоносов. премії. Навесні 1917 обрана проф. Вищого пед. ін-ту. Восени 1917 разом із групою професорів її направили в Самару для орг-ції пед. ін-ту, перетвореного згодом на ун-т, до 1921 була його професором. Повернулась у Петроград. До 1923 – проф. Вищого пед. ін-ту; водночас працювала в Ін-ті історії мист-ва; від 1923 – у НДІ при Петрогр. ун-ті; від 1924 – у слов’ян. відділі б-ки академії наук. Зі створенням УАН (1918) почала працювати у Комісії давнього укр. письменства. У 20-х рр. опубл. низку праць про давню укр. літ-ру в рос. та укр. виданнях. Поновила штатну службу (перервану через хворобу у 1930) від 1934 – у відділі давньорус. літ-ри Ін-ту рос. літ-ри АН СРСР (у 1947–54 – зав. сектору давньорус. літ-ри). Досліджувала давню укр. та рос. літ-ри, фольклор, давній театр, укр.-рос. літ. зв’язки, сатиру 17–18 ст.; поетику і специфіку літ-ри Київ. Русі, «Слова о полку Ігоревім», «Задонщини», відкрила й опрацювала нові літ. пам’ятки (сатира 17 ст.). Зазнала утисків та переслідувань як дружина й соратниця В. Перетца та через власні сусп.-політ. переконання. Співавт. багатьох колект. праць, серед яких «История русской литературы» (Москва, 1941– 48).

Пр.: Сцена та костюм в українському театрі 17–18 вв. // Україна. К., 1925. Кн. 3; Данило Корсунський – паломник XVI віку // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1926. Кн. 9; Полтавські прислів’я в записах 1850-х років // Етногр. вісник. К., 1927. Кн. 3; З діяльности єзуїтів на Україні і Білорусі наприкінці 16 ст. за новими документами // Україна. К., 1927. Кн. 3; Стара українська етимологія слова «горілка» // Ювілей. зб. на пошану акад. М. С. Грушевського. Частина істор.-літ. К., 1928; До історії пародії на Україні в 18 віці «Служба пиворізам» 1740 року // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1928. Кн. 18; Очерки по истории русской сатирической литературы 17–18 вв. Москва; Ленинград, 1937; Очерки поэтического стиля Древней Руси. Москва; Ленинград, 1947; Русская демократическая сатира 17 века. Москва, 1954; 1977; З історії сатирично-гумористичної рукописної української літератури 17–18 ст. // РЛ. 1957. № 4; «Слово о полку Игореве» и «Задонщина» // Слово о полку Игореве – памятник 12 века. Москва; Ленинград, 1962; «Слово о полку Игореве» и памятники русской литературы 11–13 веков. Ленинград, 1968.

Літ.: Варвара Павловна Адрианова-Перетц: Мат. к биобиблиографии ученых АН СССР. Москва, 1963.

О. В. Мишанич

Стаття оновлена: 2001