Аеронавігація

АЕРОНАВІГА́ЦІЯ (від аеро… і навігація) — наука про воді­н­ня літальних апаратів (ЛА) згідно з ви­значеним маршрутом за допомогою карт, компасів, радіо­електрон­них, супутникових систем та інших приладів. А., або літаководі­н­ня, по­єд­нує навігацію і пілотування. До зав­дань А. належать ви­значе­н­ня місце­знаходже­н­ня, прокладе­н­ня курсу, регуляція напряму польоту від одного місця до ін. най­ефективнішим та найбезпечнішим маршрутом у межах встановленого часу. У теорії А. ви­вчаються закономірності воді­н­ня ЛА за про­грамними траєкторіями. На їхній основі роз­робляють методи роз­вʼяза­н­ня таких навігац. зав­дань: про­грамува­н­ня траєкторії; ви­значе­н­ня координат ЛА у просторі, векторів швидкості (повітряної, шляхової та вітру); роз­рахунки часу входже­н­ня у пункти обовʼязкового пові­домле­н­ня та поворотні пункти маршруту, введе­н­ня у роз­ворот та виведе­н­ня з нього та ін.; ви­значе­н­ня параметрів виведе­н­ня літака у пункти при­значе­н­ня, а також маневру заходу на посадку у горизонт. та вертик. площинах, змін від­хилень фактич. траєкторії польоту від про­грамної. В А. роз­глядається кінематика руху літака з метою ви­значе­н­ня навігац. елементів положе­н­ня і руху, які характеризують його просторове положе­н­ня від­носно повітр. середовища і поверх­ні землі. Усі дані про фактичні навігац. елементи польоту, що ви­значаються за допомогою тех. засобів навігації, посадки і служби руху, використовуються для обчисле­н­ня необхідної (вихідної) навігац. інформації і пілотува­н­ня, яка пере­творюється в ергатич. системах керува­н­ня польотом на керуючий вплив рульовими поверх­нями ЛА. Аеронавігац. система роз­глядається як поліергатична, що включає сукупність даних про повітр. про­стір, правила викори­ста­н­ня та процедуру обслуговува­н­ня його користувачів, тех. засоби звʼязку, навігації та спо­стереже­н­ня, адм. та тех. персонал. У цьому аспекті гол. зав­да­н­ням екіпажів ЛА і обслуги повітр. руху є забезпече­н­ня найточнішої від­повід­ності фактич. траєкторій польотів про­грамним. Це залежить від багатьох чин­ників, зокрема і від якості інформ. поля аеронавігац. системи. Кін. 20 ст. — поч. 21 ст. стали пере­ломними у роз­витку між­нар. аеронавігац. системи. 1983 Рада Між­нар. організації цивіл. авіації при­йшла до висновку, що існуючі системи і процедури А. в цивіл. авіації вичерпали свої можливості. Спец. комітет з майбутніх аеронавігац. систем після заверше­н­ня своєї роботи прийняв у 1989 ріше­н­ня про необхідність роз­робле­н­ня нових систем навігації, які до­зволять забезпечити організацію повітр. руху на глобал. рівні. Комітет роз­робив концепцію майбут. системи А., що включає в себе комплексний і взаємоповʼяз. пере­лік тех. засобів на основі широкого викори­ста­н­ня супутників. Реалізувати глобальну А. на основі супутник. технологій планується після 2010. В Україні сут­тєві теор. і практ. досягне­н­ня у галузі систем А. одержано на каф. аеронавігац. систем Нац. авіац. університету.

Завантажити статтю