Аерономія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аерономія

АЕРОНО́МІЯ (від аеро… і ...номія) – наука про верхню атмосферу планет. А. розвивається на стику метеорології, фізики та хімії плазми, гідродинаміки, термодинаміки й радіофізики. Предметом А. є взаємодія косміч. проміння (насамперед соняч.) з атмосферами планет. Швидкий розвиток А. пов’язаний з можливістю безпосередньо вивчати фіз. процеси у навколозем. і міжпланет. просторі, яку забезпечила сучасна космічна техніка. А. вивчає розподіл т-ри, густину і склад нейтрал. частинок атмосфери та профіль електрон. концентрації за висотою в іоносфері Землі; природу поляр. сяйв; досліджує рух зарядж. частинок у магніт. полі Землі і фіз. процеси, що зумовлюють утворення радіац. поясів Землі; геомагнітні збурення; світність атмосфери тощо. В Україні дослідж. у галузі А. проводять науковці Гол. астроном. обсерваторії, Радіоастроном. ін-ту, Ін-ту іоносфери НАНУ, Київ. та Харків. ун-тів, Антаркт. наук. центру, Укр. гідрометеорол. НДІ Держкомгідромету та НАНУ (Київ).

Літ.: Николя М. Аэрономия / Пер. с англ. Москва, 1964; Антонов А. В., Мень А. В. Исследования поглощения радиоволн в ионосфере радиоастрономическим поляризационным методом. Х., 1974; Уиттен Р., Попов И. Основы аэрономии / Пер. с англ. Ленинград, 1977; Маров М. Я. Введение в планетную аэрономию. Б. м., 1987; Данилов А. Д. Популярная аэрономия. Ленинград, 1989; Блиох П. В., Николенко А. П., Филиппов Ю. Ф. Глобальные электромагнитные резонансы в полости Земля-ионосфера. К., 1997; Маров М. Я. Методы механики в задачах аэрономии. Москва, 1997.

А. К. Юхимук

Стаття оновлена: 2001