Азарх-Опалова Євгенія Еммануїлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Азарх-Опалова Євгенія  Еммануїлівна

АЗА́РХ-ОПА́ЛОВА Євгенія Еммануїлівна (27. 09 (10. 10). 1900, м. Білий, нині Твер. обл., РФ – 11. 12. 1985, Київ) – акторка. Дружина Л. Корецького. Нар. арт. УРСР (1969). Закін. актор. ф-т Ленінгр. ін-ту сценіч. мист-в (1921). Держ. нагороди СРСР. Працювала в Театрі книги у Ленінграді (нині С.-Петербург), у театрах Москви. 1936–77 – актриса Київ. рос. драм. театру ім. Лесі Українки. Актриса вираз. драм. темпераменту. Вільно почувалася у ролях широкого жанр. діапазону. Мала схильність до створення образів непересіч. осіб, зі своєрід. характерами, оригінал. поглядами на життя. Її мист-во – одна з найбільших психол. вершин на кону Нац. академ. театру рос. драми ім. Лесі Українки, де вона зіграла бл. 80 ролей.

Ролі в театрі: Марселіна («Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше), донна Консепсьйон, Едіт («Камінний господар», «У пущі» Лесі Українки), фрау Мільх («Під золотим орлом» Я. Галана), Гурмижська, тітка Карандишева («Ліс», «Безприданниця» О. Островського), Дульська («Мораль пані Дульської» Г. Запольської), бабуся Еугенія («Дерева вмирають стоячи» А. Касони), тітонька Руц («Птахи нашої молодості» Й. Друце), Коробочка («Мертві душі» М. Гоголя), Лизавета Богданівна («Місяць на селі» І. Тургенєва), Криницька («Соло на флейті» М. Куліша); ролі в кіно: фрау Пферка («Зиґмунд Колосовський»), пані Дульська («Мораль пані Дульської»), Параска Пилипівна («Гроші»), Свентицька («Киянка»), Лідія Семенівна («Це було навесні»), секретарка («Королева бензоколонки»), голова журі («Зірка балету») та ін.

Літ.: Євгенія Еммануїлівна Азарх-Опалова: [Народна артистка УРСР, 1900–1985]: Некролог // КіЖ. 1985, 15 груд.

М. Ю. Рєзникович

Стаття оновлена: 2016