Азбест - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Азбест

АЗБЕ́СТ (грец. ἄσβεστος, букв. – невгасимий) – мінерал, тонковолокнистий різновид серпентину (клас силікатів). Інша назва – хризотил-азбест. Mg6 [Si4О10] [OH]8 або 3MgO 2SiO2 2H2O. Твердість 2,0–3,0. Зеленувато-жовтого із золотистим відтінком, іноді – білого або бурого кольору з шовковистим блиском. Вогне- та луготривкий. Поклади – в серпентинітових поясах світу. На Євразій. континенті – на Уралі, в Саянах, на Пн. Кавказі, Пн. Сході. Значні родовища А. в провінції Квебек (Канада), на о-ві Кіпр, родовище Шатані в Пд. Родезії. В Україні – на пд. Донец. кряжа (Покрово-Киреєво). Використовується для виготовлення вогнетрив. тканин як теплоізоляц. матеріал у буд-ві.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2001