Азовський Микола Панасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Азовський Микола  Панасович

АЗО́ВСЬКИЙ Микола Панасович (02. 10. 1903, Київ – 31. 10. 1947, Буенос-Айрес, Арґентина) – художник. Онук по матері митця-баталіста В. Верещагіна. Почав студіювати малярство в Краків. АМ і продовжував у Київ. худож. ін-ті (1922–30, у М. Бойчука, Ф. Кричевського, О. Мурашка, І. Падалки). Проектував гобелени. Деякий час працював театр. декоратором у Харкові та на Донбасі. Жив у Києві, звідки 1939 переїхав до Львова, 1945 через Краків і Відень – до Рима, восени 1947 – в Арґентину. Брав участь у виставках у Києві, Харкові, Львові, Варшаві, Москві, Копенгаґені, Філадельфії. Найвідоміші його портрети створ. у Римі 1946. Серед картин, виконаних в експресіоніст. стилі, – пейзажі України та Італії.

Тв.: «Робітники Донбасу», «Шевченко на засланні», «Кармелюк», «Ударна бригада» (усі – 1931), «Ізотовці» (1935), «Чередник» (1936), «Доба до приходу Івана Франка» (1941), «Гуцульський похорон» (1942), «Жнива» (1943); портрети кардинала Тиссерана (1945), митрополита Андрія Шептицького, єпископа І. Бучка, мистецтвознавця С. Гординського.

Літ.: Портнов Г. М. П. Азовський // МіС. 1938. № 7; Мегик П. Коротка біографія мистця (Каталог посмерт. ви-ставки). Філадельфія, 1977; Книга творчости українських мистців поза Батьківщиною // Нотатки з мист-ва. Філадельфія, 1981; Світова виставка українських мистців // Канадійсько-Укр. мист. фундація. Торонто, 1982.

Б. Певний

Стаття оновлена: 2001