Азотна промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Азотна промисловість

АЗО́ТНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь хімічної промисловості, яка виробляє азотні добрива й продукцію, що містить зв’язаний азот (аміак, азотну кислоту та її солі, нітрати натрію, вуглекислий амоній, капролактам, уротропін тощо). До А. п. через схожість технол. процесів належить також вироб-во ацетилену, метанолу та ін. продукції. В Україні А. п. почала розвиватися з освоєнням вироб-ва сульфату амонію й азот. кислоти (поч. 20 ст.). Сульфат амонію виробляли в Донбасі з кокс. газу, азотну кислоту – з чилій. селітри. Але як самост. галузь хім. індустрії А. п. набула розвитку лише після освоєння пром. синтезу аміаку та розроблення (І. Андреєв) вітчизн. методу каталітич. окислення аміаку в оксиди азоту й азотну кислоту. На основі цього методу 1915 побудували дослід. з-д у Макіївці, а 1916 розпочато буд-во з-ду в Юзівці (нині Донецьк). З-д почав працювати 1917 і як підпр-во з вироб-ва азот. кислоти та її солей, працював до 1941. Важл. джерелом сировини у вироб-ві аміаку в 30-х рр. став кокс. газ. Першим заводом, який широко використовував кокс. газ, був Горлів. азотно-туковий з-д (нині ВАТ «Стирол»), збудов. у 1933–34. Тут уперше в Рад. Союзі одержали водень методом глибокого охолодження кокс. газу. Устаткування для з-ду надійшло з Німеччини, Великої Британії й США, монтаж і запуск здійснювали під кер-вом іноз. спеціалістів. Річна потужність з-ду становила 60 тис. т аміаку. 1938 став до ладу Дніпродзерж. азотно-туковий з-д (нині ВАТ «Дніпроазот») – одне з перших азот. підпр-в, побудованих повністю за проектами вітчизн. інженерів та укомплект. устаткуванням, виготовл. на вітчизн. заводах. У повоєнні роки реконструйовано Горлів. та Дніпродзерж. з-ди, майже заново збудовано хімкомбінат у м. Сіверськодонецьк (нині ВО «Азот»), зведення якого почалося 1938. У 60-х рр. збудовано хім. комбінати, що виробляли аміак, у Черкасах (нині ВАТ «Азот») та Рівному (нині ВАТ «Рівнеазот). 1978 став до ладу Одес. припортовий з-д, на якому виробляють аміак і карбамід.

Швидке зростання вироб-ва продукції А. п. пов’язане з освоєнням нових джерел сировини, насамперед природ. газу; упровадженням енергоощад. технол. процесів та агрегатів синтезу аміаку продуктивністю 400–500 тис. т на рік; буд-вом розгалуж. мережі газопроводів і потуж. ліній електропередач; зростанням потреб с. госп-ва у добривах. Аміак і азотну кислоту використовують також для вироб-ва багатьох хім. продуктів, напр., капролактам, нітрил-акрилова кислота тощо, а це створює основу для розвитку внутр.-галуз. комбінування А. п. з вироб-вом продуктів органіч. синтезу, полімер. матеріалів, комплекс. і складних добрив тощо. Тому всі азот. підпр-ва України – це великі об’єдн., що виробляють десятки видів продукції. А. п. України нараховує шість підпр-в, на які припадає 29,3 % хім. продукції, 16 % працівників і 28 % вартості осн. пром.-вироб. фондів. Відбуваються істотні зміни в асортименті азот. добрив. 1958 на Сіверськодонец. хімкомбінаті вперше в Україні освоєно в пром. масштабах вироб-во карбаміду (сечовини) з високим вмістом азоту (46 %). 1999 на підпр-вах України виробляли понад 10 видів азот. добрив простих і складних форм, зокрема карбамід (67,7 %), аміачну селітру (24,7 %), рідкий аміак для с. госп-ва, сульфат амонію, натрієву й калієву селітру, амофос, нітроамофоску тощо. Україна є одним із найбільших у світі виробників азот. добрив. 1990 її частка становила 23 % від вироб-ва в СРСР, 24 % від вироб-ва в США і майже дорівнювала обсягам вироб-ва в Канаді. Вироб. потужності з випуску азот. добрив в Україні на поч. 2000 становили 3,16 млн т, з них 1,6 млн т – з випуску карбаміду. Використовуються потужності на 65,5 % (карбаміду – на 87 %) гол. чином через скорочення внутр. ринку збуту. У 2000 азот. добрив вироблено 2,201 млн т, аміаку – 4,351 млн т. Постачання азот. добрив с. госп-ву у 1990 становило 1,836 млн т, а у 1999 – 326 тис. т. Україна щорічно постачає на зовн. ринки 1,0–1,2 млн т азот. добрив, переважно карбаміду, й бл. 1,0 млн т аміаку. Традиц. покупцями укр. карбаміду до 1998 були Китай, Індія й країни Пд.-Сх. Азії, причому на Китай та Індію припадало до 75 % експорту. Осн. споживачами аміаку є країни Зх. Європи – Італія, Швейцарія, а також Туреччина й Ізраїль (85 % експорту). Частка А. п. в експорті продукції хім. комплексу становить бл. 42 %. Але остан. часом продукція вітчизн. А. п. – аміак, карбамід, аміачна селітра – збиткова, що призводить до поступ. втрати Україною світ. ринку. Високі ціни на природ. газ, електроенергію й залізничні перевезення – гол. причина високої собівартості азотних добрив. Майже 50 % найменувань сировини та допоміж. матеріалів, що споживаються в А. п., імпортуються з Росії та ін. країн. Нині характер. рисами А. п. України є застарілість технології та технол. устаткування, зупинки вироб-ва через брак сировини, скорочення попиту й, відповідно, зменшення обсягів вироб-ва. Подальший розвиток підгалузі вимагає впровадження інновац. проектів, реконструкції вироб-ва, скорочення матер. і енергет. витрат, зниження собівартості продукції. Гол. наук.-вироб. орг-ціями з проблем технології азот. пром-сті є Держ. НДПІ хім. технологій «Хімтехнологія» (м. Сіверськодонецьк Луган. обл.) та Укр. НДІ азот. пром-сті і продуктів органіч. синтезу (м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.). Важл. проблеми вдосконалення технол. процесів у галузі вирішують вчені-хіміки НАНУ, а також хім. каф. ВНЗ, зокрема Нац. тех. ун-ту «Київ. політех. ін-т».

Літ.: Химическая промышленность Украины за 50 лет Советской власти. К., 1967; Катализ в азотной промышленности. К., 1983; Іващенко В. К., Ковеня Т. В. Хімічна промисловість України: ситуація, тенденції, пріоритети розвитку // ХПУ. 1996. № 3; Виробництво аміаку: еволюція, стан, перспективи // Там само. 1998. № 2; Голубов А. Г. Концепция развития химической промышленности Украины в 1998–2010 годах // Там само. 1998. № 2; Його ж. Хімічний комплекс України // Там само. 1999. № 1; Тарасова Н. В. Хімічний комплекс України: тенденції, проблеми, перспективи розвитку. К., 2001.

Н. В. Тарасова

Стаття оновлена: 2001