Айдар - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Айдар

АЙДА́Р – річка в межах Бєлгородської обл. РФ та Луганської обл. (Новопсковський, Старобільський, Новоайдарський та Станично-Луганський р-ни), ліва притока Сіверського Дінця. Довж. 217 км, з притоками – 380 км. Бере витоки з пд. макросхилу Середньоруської височини. Схили долини густо розчленовані яружно-балковою мережею. Ширина долини у верх. течії 2–5 км, у нижній – до 6 км. Ширина річища в пониззі сягає 50 м. На значному відрізкові річища часто чергуються плеси та перекати. Похил річки 0,34 м/км. Гол. притоки – Біла (права), Кам’янка і Біленька (ліві). Живлення річки снігове та ґрунтове. 70 % стоку припадає на весну. Середня багаторічна витрата води – 5,61 м3/с. Воду А. використовують для водопостачання та зрошування. Споруджено 3 шлюзи-регулятори. На А. – 9 водосховищ із площею водного дзеркала 1,02 тис. га. Загальний об’єм водосховищ – 33,61 млн м3, корисний – 30,09 млн м3. На річці 39 ставків Із площею водного дзеркала 0,26 тис. га, заг. об’ємом 0,26 млн м3. Води ставків використовують для розведення риб та птахівництва. Екол. стан А. задовільний. Річка розбавляє забруднені води Сівер. Дінця. У її долині – джерела лікув. мінерал. вод (лікув.-санаторні заклади у м. Старобільськ і смт Новопсковськ). Річище А. розчищене протягом бл. 20 км. Побл. с. Айдар-Миколаївка – пам’ятка природи держ. значення Айдарська тераса. На А. розташ. м. Старобільськ.

Літ.: Білогуб Л. М. Луганська область. К., 1960; Малі річки України: Довід. К., 1991; Фисуненко О. П., Жадан В. И. Природа Луганской области. Лг., 1994.

Ю. О. Кисельов

Стаття оновлена: 2001