Айтматов Чингіз Торекулович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Айтматов Чингіз  Торекулович

АЙТМА́ТОВ Чингіз Торекулович (Айтматов Чынгыз Төрөкулович; 12. 12. 1928, аїл Шекер, нині Таласької обл., Киргизстан) – киргизький письменник, громадський діяч. Нар. письменник Киргиз. РСР (1968), акад. АН Киргиз. РСР (1974), Герой Соц. Праці (1978) та Герой Киргиз. Респ. (1997), дійс. чл. Європ. академії наук, мист-ва і літ-ри (1983), чл. Всесвіт. академії наук, мист-в і літ-ри. Ленін. премія (1963), Держ. премії СРСР (1968, 1977, 1983). Закін. Киргиз. с.-г. ін-т (1953) і Вищі літ. курси при Літ. ін-ті (Москва, 1958). Очолював Спілку кінематографістів (1962–86) і СП (1986–94) Киргизстану. Від 1995 очолює Асамблею культур народів Центр. Азії. Гол. ред. ж. «Иностранная литература» (1988–90). Нар. депутат СРСР. Від 1989 – голова Комісії Ради Національностей ВР СРСР з питань розвитку культури, мови, нац. та інтернац. традицій, охорони істор. спадщини. У березні–листопаді 1990 – чл. Президент. ради СРСР. Від листопада 1990 – Надзвичай. та Повноваж. Посол СРСР (від 1992 – РФ, від лютого 1995 – Респ. Киргизстан) у Великому Герцогстві Люксембурґ. Пише киргиз. і рос. мовами. У перших творах у романтиз. тонах змальовував умови життя в роки війни і в повоєн. час (повісті «Тяжелая переправа», 1956; «Мы идем дальше», «Лицом к лицу», обидві – 1957). У повістях «Джамиля» (1958), «Первый учитель» (1959), «Верблюжий глаз», «Тополек мой в красной косынке» (обидві – 1961; увійшли до зб. «Повести гор и степей», 1962) відображені зміни в житті киргиз. народу після жовтн. подій 1917. У повісті «Материнское поле» (1963) утверджується велич жінки-трудівниці, багатство душі Матері, її мудрість та любов до життя всупереч випробуванням долі. Трагіч. відблиском війни позначена повість «Ранние журавли» (1975), де зображено передчасне змужніння підлітків. Гостра соц.-морал. проблематика досліджена у повісті «Прощай, Гульсары!» (1966), в якій через долю героя показано трагічні події доби тоталітаризму. Органічна єдність людини і природи, що стає морал. імперативом сучасності, пристрасне заперечення всілякого зла, руїнницьких сил, які прагнуть стерти істор. пам’ять, відкинути засади нар. етики, – такий зміст повісті «Белый пароход (После сказки)» (1970), у якій письменник звертається до поетики міфу, притчі. Введення легенди в художню структуру повісті «Пегий пес, бегущий краем моря» (1977), наскрізь пройнятої символікою, дає змогу глибше виявити гуманіст. пафос твору, мотив спільності люд. роду. Складний комплекс ідейно-філос. та гром.-політ. проблем, пов’язаний зі станом та перспективами розвитку сусп-ва, всієї сучас. цивілізації, висвітлено в романах «И дольше века длится день» («Буранный полустанок», 1980), «Плаха» (1986), «Белое облако Чингизхана» (1989), «Мария в снегах» (1991) та ін., де втілено думку про єдність людства і відповідальність людини за збереження життя на Землі, утверджується висока духовна місія сучасника. Ідею «планетарної свідомості» як необхідну передумову забезпечення миру на Землі, подолання суперечностей між різними сусп.-політ. системами, співроб-ва між народами в сучасну епоху А. послідовно обстоює у публіцист. виступах (частина з них опубл. у вид. «Статьи, выступления, диалоги, интервью», Москва, 1988). Був організатором Іссик-Кульського форуму діячів світ. культури (1986). Автор статті про Т. Шевченка «Неисчерпаем, как Днепр» (1964). Усі твори А. видані у Москві. Творчість А. має велику популярність. Його твори перекладено понад 150 мовами народів світу. Укр. мовою їх перекладали М. Шумило, А. Осипчук, І. Щербина та ін. Про творчість А. писали О. Гончар, Л. Новиченко, Н. Кузякіна, П. Сердюк, А. Погрібний та ін. За інсценіз. повістями А. здійснено вистави у театрах України: «Материнське поле» (1966 – Київ. обл.; 1975 – Рівнен. укр. муз.-драм. театри; 1985 – Донец. обл. ТЮГ у Макіївці), «Тополенька моя в червоній хустині» (1965 – Кіровогр. і Сум. укр. муз.-драм. театри), «І понад вік триває день» (1983 – Дніпроп. рос. драм. театр), «Плаха» (1988 – Івано-Фр., 1989 – Волин. муз.-драм. театри), «Прощай, Гульсари!» від 1977 у репертуарі А. Паламаренка (художнє читання).

Тв.: укр. перекл. – Материнське поле. 1967; Джаміля. 1975; Рябий пес біжить краєм моря. 1977; Ранні журавлі. 1978; Повісті гір і степів. 1980; Твори. Т. 1–2. 1983 (усі – Київ).

Літ.: Асаналиев Е. Открытие человека современности: Заметки о творчестве Чингиза Айтматова. Фрунзе, 1968; Сердюк П. О. Чингіз Айтматов. К., 1971; Коркин В. Человеку о человеке. Заметки о творчестве Ч. Айтматова. Фрунзе, 1974; Воронов В. Чингиз Айтматов. Москва, 1976; Гачев Г. Чингиз Айтматов и мировая литература. Фрунзе, 1982; Новиченко Л. Щоб людина була людиною… // Айтматов Ч. Твори. Т. 1. К., 1983; Левченко В. Г. Чингиз Айтматов. Москва, 1983; Шумило М. Райдуга від обрію до обрію // Силуети. Статті, спогади, щоденникові записи. К., 1990.

А. Д. Акматалієв, І. Д. Бажинов

Стаття оновлена: 2001