Академік Вернадський - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Академік Вернадський

«АКАДЕ́МІК ВЕРНА́ДСЬКИЙ» – українська антарктична станція. Колишня британська база Фарадей, що почала постійно діяти в 1947 на о-ві Вінтер. У 1954 її перенесено на о-в Ґаліндез і реконструйовано в 1980–82 рр. 6 лютого 1996 згідно з Меморандумом між урядами Великої Британії та України станцію Фарадей передано Україні, і вона дістала сучасну назву. Відтоді на ній здійснюються роботи відповідно до Держ. програми досліджень України в Антарктиці. О-в Ґаліндез належить до архіпелагу Аргентин. о-вів і відокремлений від Антаркт. п-ва глибокою протокою Пенола. Найближча відстань до материка – 7 км (мис Туксен). Рельєф острова горбистий, з незнач. розчленуванням. Найвища точка острова – 51 м. Береги скелясті, за винятком пд. і пд.-сх., де корін. берег вкритий льодовиком. Острів складений гол. чин. з вулканоген. і метаморф. порід – базальтів, долеритів, гранодіоритів, гранітогнейсів. На о-ві немає значних озер, станцію забезпечують пріс. водою за допомогою опріснюв. установки. Оскільки о-в Ґаліндез лежить на мілководді пд.-зх. частини Тихого океану, то клімат. умови тут не такі суворі, як на материку. Середньорічна т-ра становить –4,3 °С, влітку від –1 °С до +2 °С, взимку від –5 °С до –20 °С, макс. +11,8 °С (1985), мін. –43,3 °С (1958). Сніг випадає 250 днів на рік, дощ – 85 днів. Тривалість соняч. погоди до 840 год. на рік. Для регіону станції характерні сильні вітри з Тихого океану. Середня швидкість вітру бл. 4 м/с, макс. 25–26 м/с, а при короткочас. поривах досягає 39 м/с. Макс. амплітуда припливів і відпливів становить 1,5 м. Станція розташ. північніше Пд. поляр. кола (65°15′ пд. широти, 64°16′ зх. довготи), тому поляр. ночі тут немає. Сонце в день зимового сонцестояння піднімається на 3° над горизонтом. Осн. об’єкти станції «А. В.» розміщені на мисі Марина (див. Схему). Двоповерх. будинок гол. корпусу збудовано 1980. Він має спальний відсік на 24 місця, бойлерну, біолаб., склад, кухню, їдальню, б-ку і кают-компанію. У колиш. одноповерх. корпусі розмістились лаб. (вимірювання рівня океану, зондування іоносфери, озонометрична, дослідж. геомагнітного поля, низькочастотного випромінення, метеокомплекс), медкабінет, душові. На березі протоки Мік збудовано сауну. Працює система супутник. зв’язку. У 1-й експедиції виконувалися метеорол., гляціол. спостереження, дослідж. динаміки озонового шару, іоносфери, земного магнетизму. Згодом програму робіт було значно розширено. Здійснювалось вивчення біол., мінерал. ресурсів, океанографії прилеглих до Антаркт. материка морів Пд. океану. Завдяки тривалості та якості безперервних досліджень ст. «А. В.» увійшла до 17 базових станцій Глобал. системи спостережень за зміною клімату планети. За короткий термін укр. вчені розробили й почали виконувати важливі проекти щодо стану екосистеми пелагіалі, динаміки і чисельності популяцій антаркт. креветки – осн. компонента системи, фізики верхньої атмосфери, заг. вмісту озону та рівня ультрафіолет. випромінювання, вмісту озоноруйнів. речовин в антаркт. льоду, глибин. структури літосфери, екол. ситуації довкілля. Крім суто наук., результати мають і практ. значення. У перспективі діяльності станції – подальше розширення програми геофіз., океаногр. дослідж., впровадження власних технол. розробок, апаратури для переведення антаркт. ст. «А. В.» до розряду кращих геофіз. обсерваторій Антарктиди. Споживачами наук. даних, отриманих на станції, є світ. центри даних у Единбурзі, Парижі, Женеві та Торонто, Всесвітня метеорол. орг-ція, гідрометеорол. ком-т та ін. Протягом 1996 працювало 12 осіб, у 1997 – 13, 1998 на зимівлю лишилось 11, 1999 – 13, 2000 – 12. На сезон. роботах працює від 24 до 36 осіб. Зміна зимівників проводиться раз на рік під час літнього антаркт. сезону (грудень–лютий). Орг-цію наук. досліджень та наук.-тех. забезпечення експедицій здійснює Укр. антаркт. центр.

П. Ф. Гожик

Стаття оновлена: 2001