«АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР» — почесне зва­н­ня в СРСР, яке надавало Міністерство культури СРСР театрам, що виробили власні творчі традиції, виховали видатних акторів, створили низку ви­став, що здобули широке ви­зна­н­ня театральної громадськості. За­проваджено 1919. Зва­н­ня «А. т.» вперше на­дано шістьом моск. і петро­град. театрам (серед них Великому, Малому, Моск. художньому і Маріїнському). Протягом 20-х рр. А. т. за­знавали по­стій. нападів прихильників «лівого» мистецтва. Проте з фактич. згорта­н­ням мист. дис­кусій статус «А. т.» від поч. 30-х рр. став заг.-ви­знаним і непорушним (це було під­кріплено і кращими матер. умовами для працівників цих театрів). Згодом зва­н­ня «А. т.» було на­дано ще кільком театрам у рад. республіках В Україні (станом на 1994) — 11 А. т.: театри опери та балету — Нац. театр опери та балету України ім. Т. Шевченка у Києві (1926), Одес. (1929), Харків. (1934), Львів. (1939), Донец. (1977); укр. драм. театри — Київ. ім. І. Франка (1940), Харків. ім. Т. Шевченка (1947), Львів. ім. М. Заньковецької (1970); рос. драм. театри — Київ. ім. Лесі Українки (1956), Харків. ім. О. Пушкіна (1971), Крим. ім. М. Горького (1979). В Україні немає спец. положе­н­ня про статус А. т. 1994 указом Президента України затверджено положе­н­ня про нац. заклад культури; статус «національний» на­дано і трьом А. т. у Києві. Проте титул «академічний» досі лишається в офіц. назві всіх вищеза­значених театрів, яким цей статус було на­дано за рад. часів.