Антикваріат - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Антикваріат

АНТИКВАРІА́Т (від лат. antiquus – старовинний) – предмети мистецтва минулого, цінні як пам’ятки старовини, історії та побуту. Поруч із творами образотвор. та декор.-ужитк. мист-ва до А. можуть належати також нагороди, ювелірні вироби, прилади, годинники, печатки, зброя та ін. рідкісні чи унікал. речі. Від А. треба відрізняти старовинні предмети побуту, які мають тільки ужитк. значення й не становлять худож. цінності. Всі пам’ятки історії, культури, побуту й мист-ва до епохи Відродження вважаються старожитностями, але при цьому часові межі для різних культур не однакові. Збиранням предметів мист-ва поперед. епох займалися здавна. Відомі зокрема колекції понтій. царя Мітридата VІ Євпатора та Юлія Цезаря. Від кін. 12 – поч. 14 ст. збирання А. набуває в Європі знач. поширення. Це пов’язане з тим, що під час буд. робіт було знайдено багато статуй, фресок, монет тощо. Володарі навіть найменших держав і князівств вважали за необхідне мати в своїх палацах цінні твори мист-ва, зразки зброї. Так склалися численні приватні колекції, на основі яких пізніше сформувалися найвідоміші музеї світу – Лувр, Британський, Ермітаж, Прадо, Антич. й приклад. мист-ва в Мюнхені та ін. Торгівля А. поступово стала однією з поміт. галузей світ. бізнесу. Серед найвідоміших аукціонів А., діяльність яких бере початок від кін. 18 ст., – Сотбіс, Кристіс, Генрі з відділ. практично в усіх розвинених країнах.

В Україні були відомі колекції князя К. Острозького, П. Могили, князів Вишневецьких, Радзивіллів, графів Потоцьких та ін. Великі зібр. А. належали Києво-Печер. лаврі, а у Жовкві – польс. королю Я. Собеському. У 17–18 ст. укр. козацька старшина захоплюється збиранням коштовної зброї та худож. начиння з коштов. металів. Серед відомих – колекції родин Розумовських, Скоропадських, Тарновських. У 19 ст. створюються зібрання Київ. духов. академії, ун-ту св. Володимира, Львів. ун-ту та ін. Колекціонують А. також відомі промисловці – Терещенки, Ханенки, Харитоненки. У 20-х рр. 19 ст. розгортає діяльність Південне т-во любителів старовини (пізніше Південне археол. т-во), на основі зібрань якого наприкінці 19 ст. відкрито Одес. археол. музей. У Харкові, Одесі, Києві, Львові, Чернігові, Полтаві та ін. містах створюються археол., історико-краєзнавчі та художні музеї. Розвивається меценатство, практикується доброчинна передача приват. зібрань до губерн. та міських музеїв. Унікальною й досконало підібраною колекцією А. вирізнявся Музей старожитностей Катериносл. губ., до створення якої багато зусиль доклав укр. історик, археолог, етнограф і фольклорист Д. Яворницький. В останній чверті 19 ст. в Україні активізується торгівля предметами А. Створ. мережу відповід. магазинів. Тільки у Києві 1913 існувало бл. 50 антиквар. магазинів і крамничок. У таких торг.-пром. центрах, як Харків чи Одеса, подіб. закладів було набагато більше. Після більшов. перевороту 1917 найкращі музейні колекції та приватні зібр. були пограбовані, повністю або частково знищені. Те, що збереглося, більшов. влада у перші роки масово продавала за кордон. Під час фашист. окупації було налагоджено вивезення з України предметів А. Після 2-ї світ. війни музейні зібр. почасти відновлено. Однак приватне колекціонування не набуло розвитку – воно вважалося майже позазаконним. Відомі окремі мист. колекції діячів науки та культури: А. Собкевича, О. Тульчинського, Д. Сигалова, М. Бажана, В. Собка, І. Диченка, Ю. Івакіна, Л. Гіттіка, велика колекція творів нар. мист-ва І. Гончара (нині Музей І. Гончара). Приватне колекціонування в Україні пожвавилося після 1991. З’явилися також галереї, магазини А.

Л. І. Жиліна

Стаття оновлена: 2001