Антироман - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Антироман

АНТИРОМА́Н (від анти… і франц. roman, від лат. romanus – римський) – умовна назва однієї з течій сучасного літературного модернізму. Найпослідовнішим утіленням естет. принципів А. є концепції представників течії «новий роман» – переважно франц. письменників 50–60-х рр. 20 ст.: А. Роб-Ґрійє, Н. Саррот, М. Б’ютора, К. Симона та ін. Спираючись на філос.-естет. систему екзистенціалізму, вони відмовилися від зображення об’єктив. дійсності, протиставляли життєвій реальності суб’єктив. світ, розірвану свідомість особи, а класич. жанр. формам роману, сюжетові й зображенню люд. характерів із ціліс. внутр. життям – прийоми безгеройної і безфабульної розповіді, фетишизацію предметів («шозизм»), мозаїку сприймань, роздумів тощо. У творчості своїх адептів А. набув різних модифікацій, проте в 60-х рр., витіснений ін. течіями, втратив свої позиції.

Літ.: Балашова Т. Французский роман 60-х годов. Москва, 1965; Затонський Д. В. Про модернізм і модерністів. К., 1972; Еремеев Л. А. Французский «новый роман». К., 1974; Борьба методов и направлений в литературах современного Запада. К., 1986; The Nouveau roman reader. London, 1986; Les étapes de nouveau roman // Debat. 1988. № 50; Современный роман. Москва, 1990.

Л. А. Єремєєв

Стаття оновлена: 2001