Комаров Михайло Федорович
КОМАРО́В Михайло Федорович (крипт. і псевд.: М. К., М. У., М. Уманець, М. Комар, М. Неїжмак та ін.; 11(23). 01. 1844, с. Дмитрівка, нині Петропавлівського району Дніпропетровської обл. — 06(19). 08. 1913, Одеса) — бібліограф, літературознавець, етнограф, мовознавець, перекладач, громадський діяч. Батько Маргарити, Богдана, Любові, Віри та Галини Комарових. Закінчив юридичний факультет Харківського університету (1867). Працював 1867–79 присяжним повіреним Острогозького окружного суду Воронезької губернії (Росія), у судових установах Києва, м. Умань (нині Черкаської обл.); від 1887 — нотаріус в Одесі. Літературна діяльність розпочав 1865 заміткою в «Екатеринославскихъ губернскихъ вѣдомостяхъ» про два варіанти думи про Саву Чалого. Уклав «Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798–1883)» (К., 1883), «Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко» // «КС», 1886, № 3–5, «Т. Шевченко в литературе и искусстве: Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченко» (О., 1903), «Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н. В. Лысенко» // «КС», 1904, № 1, «Бібліографічний покажчик видань Котляревського, творів та писань про нього» // «На вічну памʼять Котляревському», К., 1904, збірку бібліографічних матеріалів «Українська драматургія (1815–1906)» (1906), «До “Української драматургії”» (1912), альманах «Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів» (1912; 2001; усі — Одеса), підготував «Матеріали для бібліографічного словника українських авторів» та «Бібліографічний покажчик українського друку» (рукописи не збереглися). Зібрані ним етнографічні матеріали вміщено у книзі «Нова збірка народних малоруських приказок, прислівʼїв, помовок, загадок, замовлянь і шептань» (О., 1890). Співукладач 4-томного «Словаря російсько-українського» (виданий у додатку до г. «Зоря», Л., 1893–98). Автор історичних розвідок «Оповідання про Богдана Хмельницького. Як визволив він Україну від неволі польської» (1901), «Оповідання про Антона Головатого та про початок Чорноморського Козацького війська» (обидві — С.-Петербург, 1901), «Запорожські вольності» (2-е вид. — К., 1917). Опублікував віднайдені твори С. Руданського, В. Забіли, Є. Гребінки, К. Думитрашка, П. Гулака-Артемовського, О. Стороженка. Переклав українською мовою праці «Розмова про небо та землю» (К., 1874) та «Розмова про земні сили» (К., 1875) О. Іванова, «Нариси народної русько-української історії» (Т.; Л., 1886) і монографію «Богдан Хмельницький» (Т.; Л., 1888–89) М. Костомарова, повість «Тарас Бульба» М. Гоголя (О., 1909) та ін.