КОМАРО́В Олександр Микола­йович (01. 11. 1932, с. Черніцино Вологодської обл., РФ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1987). Закінчив Ленін­градський університет (нині Санкт-Пе­тер­бург, 1955). Працював 1955–67 у геолого-роз­відувальних екс­педиціях Міністерства геології СРСР. 1969–96 — в Ін­ституті геохімії, мінералогії і рудо­утворе­н­ня НАНУ (Київ): 1986–88 — завідувач лабораторії геології і геохімії докембрійських рідкіснометалевих родовищ, 1988–96 — завідувач від­ділу гео­логії і металогенії докембрію. Від 1996 — на пенсії. Основні напрями наукових досліджень: роз­робле­н­ня теоретичних основ металогенічного аналізу, про­гнозува­н­ня промислових родовищ, скла­да­н­ня про­гнозно-металогенічних карт, виявле­н­ня закономірностей просторового роз­міще­н­ня і геологічних умов утворе­н­ня рідкіснометалевого зрудені­н­ня ран­нього докембрію.