АНТО́НІЙ (Гриневич Антон Юстинович; 23. 07. 1870, с. Слобідка Балт. пов. Поділ. губ., нині смт Кодим. р-ну Одес. обл. (за ін. даними — 1875, с. Білоусівка Гайсин. пов., нині Гайсин. р-ну Вінн. обл.) — лютий 1937, м. Свято-Троїцьке Одес. обл.) — церковний діяч УАПЦ. Закін. Камʼянець-Поділ. духовну семінарію та Київ. духовну академію (1896). Друкувався в «Подольских епархиальных ведомостях», г. «Подолія», «Рада» та ін. Прийняв священство (1897). Член укр. фракції Держ. Думи (1907). Подав законо­проект про за­провадже­н­ня рідної мови у школі й церкві. Увʼязн. 27 грудня 1921 Балтською повіт. ЧК. 24 березня 1922 справу пере­дано до ревтрибуналу. Єпис­коп (29 серпня 1923–28), архі­єпис­коп (1928– 30) Балтський і Першотравенський. Під­писав «Меморандум пленуму Всеукр. православ. церк. Ради щодо єд­на­н­ня церков» (1924). Заарешт. у січні 1931. Помер у злиднях.