Антонов Олег Костянтинович

АНТО́НОВ Олег Костянтинович (25. 01 (07. 02).1906, с. Тройця, нині смт Троїцьке Моск. обл., РФ — 04. 04. 1984, Київ) — авіакон­структор. Доктор технічних наук (1960), академік АН УРСР (1967), академік АН СРСР (1981). Герой Соц. Праці (1966). Заслужений діяч науки УРСР (1976). Сталінcька премія (1952 — за створе­н­ня літака Ан-2), Ленін. премії (1962 — за створе­н­ня літака Ан-12 та 1974 — за створе­н­ня літака Ан-22), Державна премія УРСР (1976 — за створе­н­ня літака Ан-24), Премія ім. М. Янгеля АН УРСР (1984). Медаль ім. О. Туполєва (1984). Закін. Саратов. труд. школу (1922) та Ленінгр. політех. ін­ститут (1930). В авіації почав працювати з 17-ти років. У Саратові збудував два перші планери влас. кон­струкції — «Голуб» (1924, від­знач. грамотою за оригінальність на другому Всесоюз. зльоті планеристів у Криму) і «ОКА-2» (1926). 1930 А. направлено в Москву для організації ЦКБ зі створе­н­ня планерів. Від 1933 — гол. кон­структор планер. заводу в м. Тушино (РФ). 1940 в Ленін­граді, за наказом гол. кон­структора А. Яковлєва, під керівництвом А. роз­роблено літак «Аист». Його серійне виробництво здійснювалось на заводі у Каунасі (Литва), куди і пере­їхав А. 1941 повертається до Москви. Під час 2-ї світової війни створив багатомісні десантні планери А-7, РФ-8 (для пере­везе­н­ня вантажів і особового складу), А-40 (для пере­везе­н­ня 6-тон­ного танка). У 1943–45 працював заст. дир. і гол. кон­структора А. Яковлєва на заводі № 115 над створе­н­ням та удосконале­н­ням винищувачів «Як». 31 травня 1946 у Новосибірську А. організував нове КБ, де працював над роз­робле­н­ням с.-г. літака СГ-1 (Ан-2). 31 серпня 1947 конструюва­н­ня літака закінчено. За сумісн. очолював Сибір. НДІ авіації (1948–50). 1952 КБ пере­ведено до Києва, де й були створ. найві­доміші літаки кон­струкції А. Від 1952 — гол., від 1962 — ген. кон­структор, кер. КБ літакобудува­н­ня у Києві (нині АНТК ім. О. К. Антонова), від 1976 — також проф. Харків. авіац. ін­ституту. А. — автор наук. робіт з питань планеризму, літакобудува­н­ня, економіки. Під його керівництвом створено бл. 40 кон­струкцій планерів, 15 типів транс­порт. і пасажир. літаків і бл. 100 їх модифікацій різного при­значе­н­ня, зокрема поршн. літаки Ан-2, а також Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-14, Ан-22, Ан-26, Ан-28, Ан-30, ре­актив. Ан-72, важкий транс­порт. Ан-124 «Руслан» (див. «Ан»), суцільнометал. спорт. планери А-11, А-12, А-15. На поч. 70-х рр. А. спрямував колектив на роз­робку транс­порт. літаків із двоконтурними турборе­актив. двигунами. Перший із них — Ан-72, створений для екс­плуатації на аеро­дромах з обмеженою довжиною смуги, а його модифікація — Ан-74 — для р-нів Крайньої Пів­ночі. На­прикінці 70-х рр. А. організував роз­робку повітр. гвинтовентиляторів нового поколі­н­ня, а 1981 реалізовано тех. пропозицію для створе­н­ня серед. транс­порт. літака з гвинтовентилятор. двигунами, на­званого Ан-70. Оста­н­ня модель А. — Ан-124 («Руслан»), в який кон­структор заклав пере­дові ідеї літакобудува­н­ня. Створив наук.-тех. школу, серед досягнень якої чимало новітніх роз­робок у галузі вітчизн. літакобудува­н­ня. Під керівництвом А. уперше в СРСР за­стосовано клеєзварювальні кон­струкції панелей і агрегатів літака.

А. був всебічно обдарованою людиною, писав вірші, картини. 1968 А. під­писав від­критий лист до рад. керівництва з протестом проти арештів діячів укр. культури та політ. обмежень її роз­витку. Був депутатом ВР СРСР 8–11-го скликань, чл. ЦК КПУ (1971–76, 1981–84). Імʼям А. на­звано вулиці в Києві та Саратові, встановлено памʼятник на тер. АНТК ім. О. К. Антонова і від­крито мемор. кабінет-музей. 1999 діяльність А. від­значена прийня­т­тям його імені до Між­нар. Аерокосміч. Зали Слави Аерокосміч. музею Сан-Дієґо (США). 1997 НАНУ заснувала премію ім. А.

Пр.: Теория полета на планере: Учеб. пособ. для планерных школ. Москва, 1933; Техника и практика планеризма: Учеб. Москва, 1934 (спів­автор); Техническое описание и эксплуатация планеров УС-4 и Пс-2. Москва; Ленин­град, 1936; На крыльях из дерева и полотна. Москва, 1962; Для всех и для себя. Москва, 1965; Десять раз сначала. Москва, 1969; Техніка, економіка, якість. К., 1971; Десять років спочатку / Пер. з рос. К., 1973; Планеры. Самолеты. К., 1990.

Літ.: Морсков О. Олег Антонов и его «семейство // Байкал. 1970. № 4; Моисеев В. А. Крылатое имя: [Докум. повесть]. К., 1975; 70-річчя академіка АН УССР О. К. Антонова // Вісн. АН УРСР. 1976. № 2; Олег Кон­стантинович Антонов: Указ. лит-ры. К., 1982; Олег Костянтинович Антонов: [Некролог] // Вісн. АН УРСР. 1984. № 7; Казаков В. Б. Сотвори себя: [Докум.-худож. повесть]. Саратов, 1986; Захарченко В. Д. Антонов. Москва, 1996; Моисеев В. «...Интересно будет знать». К., 1996; Шаров І. Антонов Олег Костянтинович // 100 видат. імен України. К., 1999.

П. В. Балабуєв

Завантажити статтю