Антонович Максим Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Антонович Максим  Олексійович

АНТОНО́ВИЧ Максим Олексійович (18 (30). 04, за ін. даними – 27. 04(09. 05). 1835, м. Білопілля Харків. губ., нині Сум. обл. – 14. 11. 1918, нині С.-Петербург) – філософ, публіцист, літературний критик і природознавець. Народився у сім’ї священика. Закін. С.-Петербур. духовну академію (1859). Під впливом вивчення природн. наук, творів Л. Фойєрбаха, В. Бєлінського, М. Чернишевського, М. Добролюбова відмовився від духов. сану і приєднався до табору рев. демократів. 1862–65 формально числився чиновником військ. мін-ва. Від 1859 – співроб. ж. «Современник» та один із його активних працівників (1861–66). Пропагував досягнення природн. наук і матеріаліст. думки, гостро виступав проти монархічних та ліберал. ідеологій, проти ідеалізму (зокрема проти філософів, які працювали в Україні, – С. Гогоцького, П. Юркевича та ін.) і релігії, обстоював ідею селян. революції. У галузі літ. критики пропагував принципи рев.-демократ. естетики, виступав проти теорії «чистого мистецтва».

Пр.: Чарльз Дарвин и его теория. С.-Петербург, 1896; Из воспоминаний о Н. Г. Чернышевском // Памяти Н. Г. Чернышевского. С.-Петербург, 1910; Шестидесятые годы: Воспоминания. Москва; Ленинград, 1933; Избранные статьи. Философия. Критика. Полемика. Ленинград, 1938; Избранные философские сочинения. Москва, 1945; Литературно-критические статьи. Москва; Ленинград, 1961.

Літ.: Шишкина Л. Н. Антонович // История рус. критики. Т. 2. Москва; Ленинград, 1958; Пеунова М. Н. Мировоззрение М. А. Антоновича. Москва, 1960; Лебедев А. Чернышевский или Антонович // НМ. 1962. № 3; Буцевицький В. Антонович Максим Олексійович // Українська журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6; Венгеров.

Л. Г. Рева

Стаття оновлена: 2001