Антонович Мирослав Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Антонович Мирослав  Іванович

АНТОНО́ВИЧ Мирослав Іванович (01. 03. 1917, м. Долина, нині Івано-Фр. обл.) – оперний співак (баритон), диригент і музикознавець. Д-р музикознавства (1951). Засл. діяч мист-в України (1997). Навч. в укр. г-зії у Львові (1931– 36). Від 1936 вивчав музикознавство у Львів. ун-ті (викл. А. Хибінський), вокал – у Вищому муз. ін-ті (сольний спів – у О. Бандрівської, диригування – у М. Колесси), 1939–41 – навч. у Львів. консерваторії. 1941–42 склав екзамен у Віден. муз. академію. Закін. музикознав. ф-т Утрехт. ун-ту в Нідерландах (1950, викл. А. Смієрс), де 1951 захистив докт. дис. про франко-фламанд. композитор. школу 15–16 ст. У 1953–54 поглиблював знання в Гарвард. ун-ті (США, викл. О. Ґомбоші). Від 1951 – асист., 1954–82 – н. с. Утрехт. ун-ту. Від 1967 – проф. Укр. катол. ун-ту в Римі. 1939–42 – опер. і концерт. співак у Львові, 1942–45 – у містах Лінц та Ліцманштадт (Австрія). Серед опер. партій: Ренато, Ріґолетто («Бал-маскарад», «Ріґолетто» Дж. Верді), Себастіано («Долина» Е. д’Альбера), Малатеста («Дон Паскуале» Г. Доніцетті) та ін. 1946–48 – кер. табір. театру (табір для переміщ. осіб) в Новому Ульмі (Німеччина), 1948– 50 – викл. і кер. хору укр. духов. семінарії в Кулемборзі (Нідерланди), 1951–91 – засн. і кер. Візантій. хору в Утрехті, у складі якого співають лише голландці; у репертуарі – укр. церк. та світська музика. Виступав у країнах Європи та Америки (1990 – в Україні), записав на платівки та касети багато укр. муз. творів. Виголошував доп. з питань укр. музики на міжнар. музикознав. конгресах в Утрехті (1951), Оксфорді (1955), Парижі (1957), Зальцбурзі (1964). Після смерті А. Смієрса продовжив і завершив найповніше академ. видання творів Ж. Депре. Чл. Міжнар. музикознав. спілки та Спілки музикознавців Нідерландів, НТШ у США. Найвищі нагороди Нідерландів – Золота медаль та звання офіцера Лицар. ордену (1976).

Пр.: Збірка пластичного мистецтва Музею визвольної боротьби України в Празі // Назустріч. 1935. № 10; Один з ювілеїв німецького романтизму: В 150-ліття народин Йозефа фон Айхендорфа // Там само. 1938. № 7/8; Українські співаки на Московщині в 17 ст. // Зб., присвяч. пам’яті З. Кузелі // Зап. НТШ. Париж, 1961. Т. 169; The Chants from Ukrainian Heirmologia. Bilthoven, 1974; Кошиць Олександр Антонович – композитор церковної музики і диригент. Вінніпеґ, 1975; Fünfstimmige altukrainische Vokalkonzerte aus einer jugoslavischen Quellen. Wiesbaden, 1977; Libata Dei Virgo: A melodie Self-Portrait of Josquin des Prez. London, 1977; Станіслав Людкевич – композитор, музиколог // Дзвони. 1980. Ч. 3–4; Ukrainische geistliche Müsik. Ein Beitrag zum Kirchenmüsik Osteuropas. München, 1990; Musica sacra: Зб. ст. з історії укр. церковної музики. Л., 1995.

Літ.: Водяний Б., Олексин Г., Ціж М. Короткий словник діячів української музичної культури. Т., 1992; Ясіновський Ю. До бібліографії музикознавчої спадщини Мирослава Антоновича // Зап. НТШ. Пр. Музикозн. комісії. Л., 1993. Т. 126; Гамкало І. Тисячолітня традиція української музики // Сучасність. 1994. № 4; Його ж. Подвижник мистецтва і науки // КіЖ. 1995, 1 берез.; Долгий О. По світу з українською піснею // Музика. 1996. № 1; Яворський Е. Людина – легенда // УК. 1996. № 9/10; Полєк.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2001