КОМАРО́ВА Галина Михайлівна (крипт. і псевд.: Г. К., Г. М. К-на, Галина К., Галина Комарівна; 30. 03(11. 04). 1877, м. Острогозьк, нині Воронез. обл., РФ – 03. 02. 1938, Одеса) – поетеса, перекладачка. Дочка Михайла, сестра Богдана, Віри, Любові й Маргарити Комарових. Від 1887 мешкала в Одесі. Отримала домашню освіту. Під впливом Лесі Українки, з якою була в дружніх стосунках, зайнялася літ. працею. Перші вірші, опубл. в «ЛНВ» (1900, т. 9–10; 1901, т. 15; 1903, т. 22), схвально оцінив І. Франко. Друкувалася в ж. «КС» й «Українська хата», альманахах «Акорди» (Л., 1903), «На вічну пам’ять Котляревському» (1904), «Розвага» (1905), «Досвітні огні» (1906; 1908), «Рідні струни», «Українська муза» (обидва – 1908; усі – Київ), «Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів» (О., 1912; репринт – 2001). Видала зб. «Починок» (О., 1905) та істор. поему «Роксолана» (Катеринослав, 1917; передрук з ж. «КС», 1904, кн. 6). У деяких поезіях оспівувала боротьбу робітників за соц. визволення («Червона кров», 1917). Присвятила Т. Шевченкові низку віршів, зокрема «Т. Шевченко (в ХХХІХ роковини його смерті)» («ЛНВ», 1900, т. 10), «Не на шовкових пелюшках…» (г. «Письмо з “Просвіти”», 1908, 10 березня). Переклала рос. мовою оповідання «Три ялинки» Олени Пчілки (ж. «По морю и суше», О., 1895, 24–31 декабря), укр. – одноактну п’єсу «Червона кузня» М. Кручиніна (Х., 1925). У 1920-х рр. працювала деякий час ред. в Одес. відділ. Держ. вид-ва України.
Тв.: [Вірші] // Тридцять українських поетес. 1968; [Вірші] // Антологія української поезії. Т. 3. 1984; [Вірші] // «Українська хата»: Поезії. 1909–1914. 1990 (усі – Київ).
Літ.: Дун О. Галина Комарова // Прапор. 1969. № 6; Галина Комарівна (Галина Михайлівна Комарова): Біобібліогр. покажч. О., 2004; Зленко Г. Д. Гніздо Комарових // Зленко Г. Д. Пошук для прийдешнього: Вибр. розповіді літ. слідопита. О., 2004.
Г. Д. Зленко
Статтю оновлено: 2014