КОМАРО́ВА Галина Михайлівна (крипт. і псевд.: Г. К., Г. М. К-на, Галина К., Галина Комарівна; 30. 03(11. 04). 1877, м. Острогозьк, нині Воронез. обл., РФ – 03. 02. 1938, Одеса) – поетеса, перекладачка. Дочка Михайла, сестра Богдана, Віри, Любові й Маргарити Комарових. Від 1887 мешкала в Одесі. Отримала домашню освіту. Під впливом Лесі Українки, з якою була в дружніх стосунках, зайнялася літ. працею. Перші вірші, опубл. в «ЛНВ» (1900, т. 9–10; 1901, т. 15; 1903, т. 22), схвально оцінив І. Франко. Дру­­кувалася в ж. «КС» й «Українська хата», альманахах «Акорди» (Л., 1903), «На вічну пам’ять Котляревському» (1904), «Розвага» (1905), «Досвітні огні» (1906; 1908), «Рідні струни», «Українська муза» (обидва – 1908; усі – Київ), «Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польсь­ких поетів» (О., 1912; репринт – 2001). Видала зб. «Починок» (О., 1905) та істор. поему «Ро­ксолана» (Катеринослав, 1917; передрук з ж. «КС», 1904, кн. 6). У деяких поезіях оспівувала боротьбу робітників за соц. визво­лення («Червона кров», 1917). Присвятила Т. Шевченкові низку віршів, зокрема «Т. Шевченко (в ХХХІХ роковини його смерті)» («ЛНВ», 1900, т. 10), «Не на шов­кових пелюшках…» (г. «Письмо з “Просвіти”», 1908, 10 березня). Переклала рос. мовою оповідан­ня «Три ялинки» Олени Пчілки (ж. «По морю и суше», О., 1895, 24–31 декабря), укр. – одноактну п’єсу «Червона кузня» М. Кру­­чи­ніна (Х., 1925). У 1920-х рр. пра­цювала деякий час ред. в Одес. відділ. Держ. вид-ва України.

Тв.: [Вірші] // Тридцять українських поетес. 1968; [Вірші] // Антологія україн­ської поезії. Т. 3. 1984; [Вірші] // «Україн­ська хата»: Поезії. 1909–1914. 1990 (усі – Київ).

Літ.: Дун О. Галина Комарова // Пра­­пор. 1969. № 6; Галина Комарівна (Галина Михайлівна Комарова): Біобіб­ліогр. покажч. О., 2004; Зленко Г. Д. Гніз­­до Комарових // Зленко Г. Д. Пошук для прийдешнього: Вибр. розповіді літ. слі­­допита. О., 2004.

Г. Д. Зленко