Антонюк Андрій Данилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Антонюк Андрій  Данилович

АНТОНЮ́К Андрій Данилович (15. 10. 1943, м. Первомайськ Одес., нині Микол. обл.) – художник. Чл. НСХУ (1970). Засл. художник УРСР (1989). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1994). Закін. Одес. худож. уч-ще (1962, викл. О. Ацманчук, Т. Єгорова). 1965–71 працював у Одесі в Худож. фонді, від 1971 – у Миколаєві. Працює в різних техніках живопису. На творчість А. вплинули наївне нар. мист-во, символіка експресіонізму та естетика модерну. Ранні картини А. відзначаються м’яким, емоц. живописом («Карпатський мотив», 1966; «Рідна земля», 1969). Пізніше в його полотнах з’являються соц.-психол. («На Голгофу. Екологія», «На Бузі», обидва – 1987), філос. («Хорали Максима Березовського», «Вчителю, хто ми?», обидва – 1988) та язичн. мотиви (кін. 80 – поч. 90-х рр.). Православна тематика поєднується з мотивами дохристиян. вірувань («Богопільська мадонна», 1989; «Свято моєї душі», 1990). Твори митця – лірична епопея степ. України. Персон. виставки: Волгоград, Женева, Київ, Львів, Миколаїв, Нью-Йорк, Новосибірськ, Одеса, Торонто, Херсон та ін. Твори зберігаються у провід. музеях України, ДТГ у Москві, Мадрид. галереї.

Тв.: «Вікно» (1970), диптих «Моя земля» (1971), «Весна» (1974), «Моя Венеція» (1980), «Вчитель» (1988), «День мого народження» (1991–92), «Прийдіть і поклоніться» (1992), «Молодий князь Володимир та його мати рабиня Малуша», «Благословення життя» (обидва – 1994).

Пр.: Місяченько-козаченько, 1995 // ОМ. 1996. Ч. 2; Каменяр // УК. 1998. № 8.

Літ.: Кремінь Д. Наближення до вічної ріки // Вітчизна. 1986. № 9; Росляков С. Его земля // Дружба народов. 1988. № 1; Турков О. Как подсолнух к солнцу // Огонек. 1988. № 5; Васильченко Н. «Хто ми? Звідки прийшли? Куди йдемо?» // Київ. 1989. № 12; Сверстюк Є. На святі Андрія Антонюка // Сучасність. 1989. № 11; Царинний І. Фарби живі та мертві // УК. 1991. № 8; Підгора В. Синтез мистецького мислення Андрія Антонюка // Сучасність. 1992. № 2; Його ж. Культове магічне малярство: Про творчість А. Антонюка // УК. 1993. № 9/10; Федотко Н. Светильник истории есть полотно... // ЗН. 1997, 23– 29 авг.

В. В. Малина, О. О. Катюха

Стаття оновлена: 2001