Антонюк Зиновій Павлович

АНТОНЮ́К Зиновій Па­влович (24. 12 (за паспортом 24. 07). 1933, с. Деполтичі Холм. пов. Люблін. воєводства, Польща — 28. 04. 2020, Київ) — публіцист, пере­кладач, правозахисник. Закін. у Холмі 4 кл. укр. початк. школи. Від 1944 мешкав у Луцьку, 1945 — у Львові, де закін. Політех. ін­ститут (1958), аспірантуру (1964). Працював на приладобуд. заводі та у н.-д. секторі Львів. політех. ін­ституту. Від 1960 — у НВО «МАСМА» (Київ). 1962 за сприя­н­ня А. Горської по­зна­йомився з І. Світличним, який справив на нього великий вплив. А. почав поширювати твори «самвидаву», пере­давав за кордон «Український вісник». 1964 став ініціатором організації при обʼ­єд­нан­ні істор. лекторію, яким керував М. Брайчевський. 12 січня 1972 заарешт. і того самого року Київ. обл. судом засудж. на 7 р. по­збавле­н­ня волі в таборах суворого режиму та на 3 р. засла­н­ня. Пере­бував у 35-й зоні політ. таборів у Перм. обл. Брав активну участь у пере­даван­ні інформації про долю політвʼязнів за межі табору. 1975 у зоні судом Чусов. р-ну засудж. на 3 р. тюрем. режиму у Владимир. вʼязниці. Засла­н­ня від­бував у м. Бодайбо Іркут. обл., РФ — трест «Лензолото». Був одним з авторів документу Моск. Гельсин. групи «О положении заключен­ных в лагерях СССР». У Київ повернувся на поч. 1982. Місяць працював на заводі «Червоний гумовик», згодом із політ. мотивів по­збавлений роботи; не міг праце­влаштуватися. У серпні 1982 засудж. до увʼязне­н­ня за «дармоїдство». Покара­н­ня від­бував у Білій Церкві та Харкові. 1983– 93 — слюсар Київ. заводу електротранс­порту. 1990–94 — депутат Київ. міської Ради. Від 1994 працював в Укр.-амер. бюро захисту прав людини, був екс­пертом Між­нар. фонду «Від­родже­н­ня». Автор багатьох статей із питань прав людини, су­спільної сві­домості та духовної культури.

Завантажити статтю