Антрацит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Антрацит

АНТРАЦИ́Т (до 1962 – Бокове-Антрацит) – місто обласного підпорядкування Луганської області, райцентр. Знаходиться у пд. частині області, на пагорбах Донец. кряжу (Нагольний кряж), за 90 км на Пд. Зх. від Луганська, за 130 км на Пд. Сх. від Донецька, на автомагістралі Київ – Харків – Довжанський (на Ростов-на-Дону). Автостанція, автовокзал. Залізничні ст.: Антрацит, Карахаш, Щотове. Пл. 61,3 км2. Насел. 94,6 тис. осіб (2000): українці – 44,8 %, росіяни – 50,9 %, білоруси, татари, є представники понад 50 національностей. Тер. міста була заселена вже за 30 тис. р. до н. е., про що свідчать археол. знахідки, поховання кочівників салтів. культури, численні кургани на околиці міста. Після спустошл. походів кіммерійців, половців та монголо-татар тривалий час територія була безлюдна – «дике поле», і лише у 2-й чв. 17 ст. тут почали осідати селяни-утікачі (займались хліборобством) і козаки – донські та запорозькі. До більшов. перевороту 1917 тер. А. входила до Таганроз. округу Обл. Війська Донського. Гол. природне багатство міста – кам’яне вугілля. Перша шахта тут з’явилася 1895. Довкола неї виникло с-ще Боківка (за прізвищем власника цієї землі Бокова), від якого бере початок нинішнє місто. На поч. 20-х рр. кілька селищ злилися в одне під назвою Бокове-Антрацит, яке 1938 одержало статус міста, а 1962 стало містом обл. підпорядкування із сучасною назвою. На тер. А. – одне з найбільших і найкращих за якістю вугілля родовище Донбасу. Надра А. мають 3 % усіх запасів антрациту в світі. Провідні галузі: вугільна (71 % заг. обсягу вироб-ва), маш.-буд. (24 %), харчова (4,8 %) та ін. Діють ДХК «Антрацит» та «Луганськвуглеремонт», ВАТи Центр. збагачув. ф-ка «Нагольчанська», Гірничо-збагачув. ф-ка «Партизанська», «Спецтампонажгеологія» (здійснює роботи з тампонату обводнених гір. порід та ліквідації порожнин пром. і цивіл. виробок), «Антрацитшахтобуд», з-ди «Еталон» (газ. пальники інфрачервоного випромінювання, телевіз. антени тощо), «ГШУ» (гірничо-шахтне устаткування), Антрацитів. з-д збірних теплиць, «Радист» (колонки звукові, голівки динамічні тощо), «Кристал» (фільтри на респіратори, запасні частини для с.-г. техніки), держ. ВАТ «Ремонтно-мех. з-д» (запасні частини для шахт. комбайнів тощо), ЗАТ «Харчовик» та ін. У місті – 28 заг.-осв., муз. шк., 2 шк.-інтернати, притулок для неповнолітніх, 5 ПТУ, технікум радіоелектрон. приладобудування, мед. уч-ще, ДЮСШ; 9 лікув. установ, зокрема 5 лікарень; 3 Палаци і 2 Будинки культури, 5 клубів, 15 б-к, 2 парки культури і відпочинку, Антрацитівський історичний музей. Серед колективів худож. самодіяльності – нар. хор ветеранів війни і праці, нар. ансамблі «Елегія», «Жива вода», ансамбль бал. танцю «Усмішка» та ін., 2 Палаци спорту, стадіон, готель, відділ. 5-ти банків. На тер. А. – 29 пам’яток археології (численні курганні групи від 3 тис. до н. е. до поч. 2 тис. н. е., могильник праболгар салтово-маяцької культури 7–10 ст., поселення 8–9 ст.). Архіт. пам’ятки – залізнич. вокзал (1905), будівля (1930) та ін. А. – батьківщина нар. арт. СРСР Б. Руденко, космонавта В. Ляхова, Героїв Рад. Союзу – П. Перепелиці, М. Радченка, М. Смирнова, І. Поліщука, В. Химича, П. Бєлікова; трьох Повних кавалерів орденів Слави М. Єрмакова, Л. Веліляєва, В. Попова; олімпій. чемпіона І. Коробчинського. Тут навч. письменники Григір Тютюнник, Т. Рибас, М. Санєєв, В. Титов. Бл. 100 р. тому тут не раз бував рос. письменник А. Чехов, який назвав околиці А. «Донською Швейцарією». У місті встановлено пам’ятники Т. Шевченкові, Григору Тютюннику, воїнам-афганцям; погруддя В. Ляхова; є меморіал у пам’ять тим, хто загинув у 2-й світ. війні та жертвам Чорнобил. катастрофи. (Див. іл. на аркуші «Міста й райони»).

Літ.: Жолос К. Донская Швейцария: Истор.-лит. очерк. Ворошиловград, 1989; Давайте вспомним: Антрациту почти 100 лет // Антрацит. вест. 1994, 1 нояб.; Вековой юбилей // Там само. 1995, 27 сен.

М. П. Коваленко

Стаття оновлена: 2001