Антрацит

АНТРАЦИ́Т (до 1962 — Бокове-Антрацит) — місто обласного під­порядкува­н­ня Луганської області, райцентр. Знаходиться у пд. частині області, на пагорбах Донец. кряжу (Нагольний кряж), за 90 км на Пд. Зх. від Луганська, за 130 км на Пд. Сх. від Донецька, на автомагістралі Київ — Харків — Довжанський (на Ростов-на-Дону). Авто­станція, автовокзал. Залізничні ст.: Антрацит, Карахаш, Щотове. Площа 61,3 км². Насел. 94,6 тис. осіб (2000): українці — 44,8 %, росіяни — 50,9 %, білоруси, татари, є пред­ставники понад 50 національностей. Тер. міста була заселена вже за 30 тис. р. до н. е., про що свідчать археол. знахідки, похова­н­ня кочівників салтів. культури, числен­ні кургани на околиці міста. Після спустошл. походів кім­мерійців, половців та монголо-татар тривалий час територія була без­людна — «дике поле», і лише у 2-й чв. 17 ст. тут почали осідати селяни-утікачі (за­ймались хліборобством) і козаки — донські та запорозькі. До більшов. пере­вороту 1917 тер. А. входила до Таганроз. округу Обл. Війська Донського. Гол. природне багатство міста — камʼяне вугі­л­ля. Перша шахта тут зʼявилася 1895. Довкола неї виникло с-ще Боківка (за прі­звищем власника цієї землі Бокова), від якого бере початок нинішнє місто. На поч. 20-х рр. кілька селищ злилися в одне під на­звою Бокове-Антрацит, яке 1938 одержало статус міста, а 1962 стало містом обл. під­порядкува­н­ня із сучасною на­звою. На тер. А. — одне з найбільших і найкращих за якістю вугі­л­ля родовище Донбасу. Надра А. мають 3 % усіх запасів антрациту в світі. Провід­ні галузі: вугільна (71 % заг. обсягу виробництва), маш.-буд. (24 %), харчова (4,8 %) та ін. Діють ДХК «Антрацит» та «Луганськвуглеремонт», ВАТи Центр. збагачув. ф-ка «Нагольчанська», Гірничо-збагачув. ф-ка «Партизанська», «Спецтампонажгеологія» (здійснює роботи з тампонату обводнених гір. порід та ліквідації порожнин пром. і цивіл. виробок), «Антрацитша­хтобуд», заводи «Еталон» (газ. пальники інфрачервоного ви­промінюва­н­ня, телевіз. антени тощо), «ГШУ» (гірничо-шахтне устаткува­н­ня), Антрацитів. завод збірних теплиць, «Радист» (колонки звукові, голівки динамічні тощо), «Кри­стал» (фільтри на ре­спіратори, запасні частини для с.-г. техніки), держ. ВАТ «Ремонтно-мех. завод» (запасні частини для шахт. комбайнів тощо), ЗАТ «Харчовик» та ін. У місті — 28 заг.-осв., муз. шк., 2 шк.-інтернати, притулок для неповнолітніх, 5 ПТУ, технікум радіо­електрон. приладобудува­н­ня, мед. училище, ДЮСШ; 9 лікув. установ, зокрема 5 лікарень; 3 Палаци і 2 Будинки культури, 5 клубів, 15 б-к, 2 парки культури і від­починку, Антрацитівський історичний музей. Серед колективів худож. самодіяльності — нар. хор ветеранів війни і праці, нар. ансамблі «Елегія», «Жива вода», ансамбль бал. танцю «Усмішка» та ін., 2 Палаци спорту, стадіон, готель, від­діл. 5-ти банків. На тер. А. — 29 памʼяток археології (числен­ні курган­ні групи від 3 тис. до н. е. до поч. 2 тис. н. е., могильник праболгар салтово-маяцької культури 7–10 ст., поселе­н­ня 8–9 ст.). Архіт. памʼятки — залізнич. вокзал (1905), будівля (1930) та ін. А. — батьківщина нар. арт. СРСР Б. Руденко, космонавта В. Ляхова, Героїв Рад. Союзу — П. Пере­пелиці, М. Радченка, М. Смирнова, І. Поліщука, В. Химича, П. Бєлікова; трьох Повних кавалерів орденів Слави М. Єрмакова, Л. Веліляєва, В. Попова; олімпій. чемпіона І. Коробчинського. Тут навч. письмен­ники Григір Тютюн­ник, Т. Рибас, М. Санєєв, В. Титов. Бл. 100 р. тому тут не раз бував рос. письмен­ник А. Чехов, який на­звав околиці А. «Донською Швейцарією». У місті встановлено памʼятники Т. Шевченкові, Григору Тютюн­нику, воїнам-афганцям; погру­д­дя В. Ляхова; є меморіал у памʼять тим, хто загинув у 2-й світ. війні та жертвам Чорнобил. ката­строфи. (Див. іл. на аркуші «Міста й ра­йони»).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю