Антропогенез

АНТРОПОГЕНЕ́З (від антропо… і γένεδις — походже­н­ня) — цілісний процес становле­н­ня людини як виду, її фізичного типу, соціальної жит­тєдіяльності і всього соціального комплексу; роз­діл антропології, що ви­вчає цей процес. У першому значен­ні А. — пере­хід. період від тварин. світу до люд. су­спільства. Витоки А., згідно з сучас. наук. уявле­н­нями, — в екваторіал. Африці, де бл. 2 млн рр. тому в середовищі назем. мавп склалися перед­умови для їх олюдне­н­ня. Пере­хід. істотами періоду А. були презинджантропи, що одержали назву Homo habilis («людина уміла»); археоантропи (пітекантропи та близькі до них форми), ві­домі під на­звою Homo erectus («людина, яка ходить прямо»), та палеоантропи (неандертальці), за якими закріплено назву Homo neandertalensis (у сучас. антропол. літературі неандертальців часто роз­глядають як під­вид виду Homo sapiens). Бл. 1 млн рр. тому пітекантропи досягли Пн. Африки й почали освоювати Євразій. континент. Закінчився А. на різних тер. Старого Світу, зокрема України, бл. 35 тис. рр. тому. Він ознаменувався виходом на істор. арену людини сучас. фіз. типу — Homo sapiens («людини ро­зумної»), якій притаман. уже цілісний спосіб соціального буття, з остаточно сформ. сві­домістю, працею та колективністю. Осн. структур. одиницею періоду А. була праобщина. В археології період А. ре­презентовано памʼятками ран­нього палеоліту. В Україні знач. внесок у дослідж. ран­ньопалеолітичних памʼяток та формува­н­ня на цій основі джерел. бази з про­блеми А. зробили Ю. Колосов, В. Гладилін, В. Чабай, В. Степанчук та ін. археологи. Філос.-методол. аспекти теорії А. роз­робляли С. Кримський, В. Іванов, І. Молчанов, теор. А. — Є. Данилова, С. Смирнов та ін.

Завантажити статтю