Антропогеновий період

АНТРОПОГЕ́НОВИЙ ПЕРІ́ОД — остан­ній період кайнозойської ери, який на­став після неогенового періоду і триває досі. Для цього від­тинку геол. минулого вживаються ще назви «четвертин­ний період» і «плейстоцен». А. п. є найкоротшим із геол. періодів. Нижня межа А. п. залежить від того, який під­хід вважати головним: час появи найдавнішої людини (презинджантропа — 2,5–3,5 млн рр. тому) або перших справж. археоантропів (пітекантропів — 0,6– 0,8 млн рр. тому) чи роз­виток першого материк. зледені­н­ня Європи або проникне­н­ня холод. вод в Серед­земне м. Згідно з рекомендаціями Між­нар. геол. кон­гресу (1972) вона встановл. під калабрійськими мор. верствами Серед­земноморʼя і збігається з епізодом Олдувей палеомагніт. шкали (1,6–1,8 млн рр. тому). Для тер. України нижня межа А. п. проходить над куяльниц. верствами (1,8 млн рр. тому). Протягом А. п. вся тер. України, за винятком деяких р-нів Причорноморʼя, за­знала тектоніч. під­ня­т­тя, наслідком якого було формува­н­ня сучасної річк. системи. Однією з найхарактерніших рис А. п., крім появи людини і роз­витку її матер. культури, є загал. похоло­да­н­ня клімату Землі з чергува­н­ням холод. і теплих фаз. У високих і серед. широтах фази похоло­дань су­проводжувалися зледені­н­ням, коли величезні території покривались льодовиком. У фазі потеплінь (між­льодовиківʼя) льодовики танули — від­новлювалися природні ландшафти, а клімат на­ближався до сучасного. На тер. України встановлено два зледені­н­ня — ран­ньоплейстоценове (460–500 тис. рр. тому) і середньоплейстоценове, або дні­провське (240–280 тис. рр. тому). Макс. було дні­пров., коли по долині Дні­пра льодовик сягав ниніш. м. Дні­продзержинськ. Із роз­витком зледенінь повʼязуються утворе­н­ня перигляціал. зон, у яких по­єд­нувались ознаки степу, лісо­степу і тундри. У перигляціал. зоні, яка під час дні­пров. зледені­н­ня сягала під­ніж­жя Крим. гір, існували пред­ставники холодо­стійкої фауни: мамонт, шерстистий носоріг, пів­нічний олень, вівцебик, песець, полярна куріпка та ін. Протягом зледені­н­ня в перигляціал. зоні від­бувалось на­громадже­н­ня пилуватого матеріалу, що згодом набув своєрід. рис і ді­став назву лес. Чергува­н­ня холод. і теплих фаз спричинило утворе­н­ня товщі субаерал. від­кладів, у якій чергуються леси і поховані ґрунти (теплі фази). Консервація величез. мас води в льодовик. покривах зумовила різке зниже­н­ня рівня Світ. океану в період зледені­н­ня на десятки метрів (максимально — 130 м). Величезні площі шельфу материків виходили з-під океану, і річк. долини подовжувались практично до межі шельфу та материк. схилу. У між­льодовик. період рівень океану, морів знову під­вищувався. Ці під­ня­т­тя рівня ді­стали назву гляціоев­статич. коливань. Бл. 9– 10 тис. рр. тому льодовик остаточно зник із тер. Європи і почалася нова, післяльодовик. доба — голоцен, що триває й нині. За час голоцену клімат ставав дедалі теплішим, рівень океану досяг ниніш. висоти. Однак у серед. голоцену, у т. зв. атлантич. оптимум (5–7 тис. рр. тому), клімат був трохи тепліший від сучас., а рівень океану на декілька метрів пере­вищував нинішній. На під­ставі біо­стратигр. і кліматостратигр. методів А. с. поділяється на еоплейстоценовий, плейстоценовий і голоценовий від­діли, а вони — на місцеві горизонти. У складі А. с. найбільш пошир. породами є згадувані вище леси, поховані ґрунти, льодовикові (морени), озерно-льодовикові, алювіальні і морські утворе­н­ня, ви­вче­н­ня яких дає багатий матеріал для зʼясува­н­ня питань зміни клімату, роз­витку рослин. і тварин. світу, ландшафтів, а, головне, людини, її матер. культури. З від­кладами А. с. повʼязані родовища буд. матеріалів (пісок, глина, гравій, галечник, су­глинок), торфу, роз­сипища золота, алмазів та ін. корис. копалин.

Завантажити статтю