Анцупов Євген Михайлович

АНЦУ́ПОВ Євген Михайлович (20. 01. 1940, с. Отказне Ставроп. краю, РФ — 18. 05. 1994, м. Франкфурт-на-Майні, Німеч­чина) — учасник демократичного руху в СРСР, радянський політвʼязень, історик. Закінчив історичний факультет Харківського університету (1968). На­вчався у Московському історико-архівному ін­ституті (1957–59; від­рахований за написа­н­ня і роз­по­всюдже­н­ня антихрущовської листівки) та на факультеті журналістики Ленін­градського університету (1964–65). Концепція дисертації «Про­блеми періодизації всесвітньої історії» за логікою су­спільних криз унаслідок війни суперечила офіційній методології, тому не була до­зволена до захисту. Працював фізично (1960–64), був науковим спів­робітником Харківського історичного музею (1968–73), керівником групи в Архівному від­ділі Харківського облвиконкому (1973–76), завідувачем від­ділу науково-технічної інформації Харківського НДІ інтро­скопії (1976– 79), керівником від­ділу газетно-журнальної інформації міської довід­ково-інформаційної служби (1980–81).

У лютому 1980 Анцупов звернувся до влади по до­звіл на еміграцію із СРСР та вихід із радянського громадянства. Після обшуку, який провів КДБ на його квартирі, і вилуче­н­ня творчого архіву та рукопису книги про О. Шпенґлера його заарештовано, згодом засуджено на 6 років увʼязне­н­ня в таборі суворого режиму і 5 років засла­н­ня. 1981–83 — у таборі для політвʼязнів у Мордовської АРСР, 1984–86 — у вʼязниці м. Чистополь Татарської АРСР. В увʼязнен­ні за­знавав по­стійних ре­пресій з боку влади. На поч. лютого 1987 комісовано за станом здоровʼя (у цей час під тиском Заходу влада проводила спекулятивну акцію в справі звільне­н­ня декого з політвʼязнів). Від радянського паспорта від­мовився, вимагав до­зволу на еміграцію із СРСР. Згодом його родина отримала політичний притулок у Німеч­чині й оселилася у м. Франкфурт-на-Майні. Хоча Анцупов був не­примирен­ним критиком КПРС і комуністичного тоталітаризму, однак залишився вірним соціалізмові та російській радянській імперії (саме цим поня­т­тям означував свій ідеал новітньої російської державності: «збереже­н­ня і будівництво великої багатонаціональної держави на місці СРСР»); «націоналів» і «націоналістів» засуджував за домага­н­ня «виходу зі складу Росії».

Завантажити статтю