Апанович Олена Михайлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Апанович Олена  Михайлівна

АПАНО́ВИЧ Олена Михайлівна (09. 09. 1919, м. Мелекес Симбір. губ., нині м. Димитровград Ульянов. обл., РФ – 21. 02. 2000, Київ) – історик, філолог, мистецтвознавець. Канд. істор. н. (1950). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1994). Премія фундації О. і Т. Антоновичів (1995). Нагороджена хрестом Укр. козацтва. Чл. НСПУ (1991). Навч. у Всесоюз. ін-ті журналістики (Москва, 1937), закін. Харків. пед. ін-т (1941). Від 1944 працювала н. с. ЦДІА УРСР, від 1949 – зав. відділу давніх актів, 1950–72 – н. с. Ін-ту історії АН УРСР, 1973– 86 – ст. н. с. Центр. наук. б-ки АН УРСР, 1995 поновлена на посаді ст. н. с. Ін-ту історії України НАНУ. Досліджувала історію України серед. віків, зокрема історію запороз. козацтва («Передумови і наслідки ліквідації Запорозької Січі» // УІЖ, 1970, № 9; «Воєнне мистецтво Богдана Хмельницького та його сподвижників» // Там само, 1995, № 4; «Козацтво – ментальність українського народу» // «Сучасність», 1995, № 9), життя і діяльність першого Президента УАН В. Вернадського («Искусство в жизни и творчестве В. И. Вернадского» // «Науч. и соц. значение деятельности В. И. Вернадского», Ленинград, 1989), питання розвитку укр. культури («Художність та історизм», 1970; «Про довбишів, що в бубни бубонять», «В якого Бога вірила Січ», обидві – 1990) та ін. Виявляла й класифікувала пам’ятні місця запороз. козацтва в Україні і поза її межами (матеріали опубл. 1967–68 у ж. «Україна»); у б-ках Києва, Харкова, Одеси, Москви, С.-Петербурга виявила, атрибутувала й реконструювала з літ-ри 30 нових списків літопису Григорія Грабянки. У 70-х рр. зазнала переслідувань за відхід від догм офіц. рад. історіографії, що виявився в увазі до специф. явищ укр. сусп.-політ. життя, нац. визначеності укр. історії. 1972 була безпідставно звільнена з Ін-ту історії АН УРСР.

Пр.: Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. К., 1954 (співавт.); Исторические места событий Освободительной войны украинского народа 1648– 1654. К., 1954; Запорозька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії: 50–70 роки 17 ст. К., 1961; Збройні сили України в першій половині 18 ст. К., 1969; Рукописная светская книга 18 в. на Украине. К., 1983; В. И. Вернадский: Жизнь и деятельность на Украине. К., 1984; 1988 (співавт.); Розповіді про запорозьких козаків. К., 1991; Гетьмани України і кошові отамани. К., 1993; Роль жінки в козацькому вихованні // Неопалима купина. 1993. № 1; Українсько-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. К., 1994; Столиці Української Гетьманської держави. Чигирин. Батурин. Глухів // Неопалима купина. 1995. № 7/8; Богдан Хмельницький – полководець та його сподвижники. К., 1997; Урядові службовці Гетьманщини – українська інтелігенція XVIII ст. // УІЖ. 1997. № 2; Чортомлицька Запорозька Січ. К., 1998; Конституція Пилипа Орлика // Хроніка-2000. К., 1998. Вип. 23/24; Сагайдачний Петро – український козацький гетьман // Кур’єр Кривбасу. 1998. № 106; За плугом Господь іде. Агрокультура українського козацтва в контексті ідей Сергія Подолинського та Володимира Вернадського. Св., 1999; Володимир Вернадський і Чехія // Хроніка-2000. К., 1999. Вип. 25/26.

Літ.: Білик І. Під знаком Діви, або гороскоп для Олени Михайлівни // ЛУ. 1994, 13 жовт.; Олена Михайлівна Апанович: Бібліогр. покажч. К., 1994; Дмитрієнко М. Штрихи до портрета історика-сучасника // УС. 1994, 8 верес.; Загороднюк Л. Зоряний час Олени Апанович // Нар. армія. 1994, 29 верес.; Козацька слава Олени Апанович // Укр. газ. 1994, 17–30 берез.; Під знаком Кліо: На пошану Олени Апанович: Зб. ст. Дн., 1995; Історія українського середньовіччя: Козацька доба: Зб. наук. пр. (На пошану історика, лауреата Держ. премії ім. Т. Шевченка Олени Михайлівни Апанович): У 2 ч. К., 1995; Богачевська-Хом’як М. Людина повної посвяти науці // Неопалима купина. 1995. № 7/8; Комаренко Т. Апанович Олена Михайлівна // Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. Вип. 1. К., 1998; Олена Михайлівна Апанович. (До 80-річчя від дня народж. і 55-річчя наук. діяльності): Біобліогр. покажч. К., 1999.

А. І. Жуковський

Стаття оновлена: 2001