Аплікація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аплікація

АПЛІКА́ЦІЯ (від лат. applicatio – накладання, приєднання, приклеювання) – один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва; вид рукоділля й ремесла; спосіб оздоблення предметів домашнього вжитку, побуту, інтер’єрів за допомогою наклеювання або нашивання на поверхню (основу) майбутнього виробу окремих деталей з різноманітних матеріалів (паперу, тканин, шкіри, соломи, шнурів тощо); виріб із накладним рисунком, виконаний таким способом. А. – один із найдавніших способів прикрашання одягу, взуття, упряжі й житла кочівників. На тер. України у багатьох скіф. і сармат. похованнях (5–3 ст. до н. е.) виявлено рештки речей, оздоблених А. Від часів України-Русі А. оздоблювали предмети світського й церк. побуту. У всі віки нашої історії майстри створювали прикраси з недорогих металів, оздоблювали наклад. золотом, сріблом, нікелем. У музеях зберігаються побут. речі (килимки, подушки, сумочки, кисети), виготовл. технікою А.; писанки, апліковані соломкою, бісером, кольор. нитками, клаптиками різнобарв. тканин, шовк. стрічок і мережива. У прикрашанні житла використовували папер. витинанки. Нар. верх. одяг прикрашали А., облямовуючи поли, поділ, спинку, рукава кольор. сукном, оксамитом, сап’яном, шнурами й китицями, шкірою й хутром найрізноманітніших орнаментів. Справж. витворами нар. мист-ва є одяг жителів карпат. регіону України, прикрашений А. Вони бувають пласкі (нашиті або наклеєні безпосередньо на тло виробу), опуклі (покладені на підстил із шматочків фланелі, вати, поролону) та об’ємні (створення картин і плакеток різного розміру з природ. матеріалів і кераміки). Серед майстрів А. – О. Саєнко, С. Самутіна-Болсуновська, О. Лесевич, М. Фіжобин, Я. та А. Заневчики та ін.

Літ.: Гагенмейстер В. Настінні паперові прикраси Кам’янеччини. Кам’янець-Подільський, 1930; Ульянова Л. М. Вишивка // Історія укр. мист-ва: У 6 т. К., 1970. Т. 4, кн. 2; Литвинець Е. М. Шийте – вишивайте. К., 1983; Горинь Г. Шкіряні промисли західних областей України (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). К., 1986.

Е. М. Джигурда-Литвинець

Стаття оновлена: 2001