Аполітичність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аполітичність

АПОЛІТИ́ЧНІСТЬ – форма політичної поведінки, що виявляється на індивідуальному або груповому рівні у віддаленості від політики, пасивності та байдужості до політичного життя. А. означає виключеність особи чи соц. групи із політ. процесів під впливом як внутр. настанов, так і сусп. оточення. Виражається у несприйнятті існуючої політ. дійсності чи окремих її елементів, ігноруванні політ. заходів. Причинами появи та поширення А. в сусп-ві можуть бути неефективність механізмів політ. соціалізації особистості, відсутність дієвих каналів вираження громад. думки, недостатність існуючих легал. засобів артикуляції політ. інтересів і потреб, засобів впливу громадськості на здійснення політ. влади тощо. А. є наслідком невпевненості або зневіри індивіда чи соц. групи у можливості сусп. змін шляхом їхньої участі у політ. житті, труднощів із визначенням політ. симпатій чи антипатій. А. є антиподом надмірної політ. активності особи, політ. партії чи громад. орг-ції. А. як соц.-політ. феномен розглядається в контексті заг. утвердження й поширення комплексу політ. прав і свобод, становлення форм мас. участі в політ. процесі. В її основі лежить розуміння й усвідомлення того факту, що певний характер політ. поведінки суб’єкта – справа його індивід. вибору. Реалізація політ. прав передбачає право вільного і нічим, крім закону, не обмеженого вибору. Проте це вибір не між засобами реалізації політ. права, а між тим, реалізовувати це право на практиці чи ні. А. означає відмову від реалізації цього права. А. за певних умов може виявлятися в тому, що громадяни хоча й беруть участь у політ. процесах, проте роблять це нерідко ситуативно, вимушено і неусвідомлено. Їхня участь у цих процесах та її конкретні форми детермінуються не внутр. настановами і переконаннями, а здебільшого нав’язуванням чужої волі, зовнішніми щодо цих індивідів діями і силами, зокрема поширеними останнім часом різноманіт. політ. технологіями, маніпуляціями та інформ. впливами. За таких умов А. є природньою реакцією індивідів і соц. груп на ці дії. Конкретні форми А. багатоманітні. До проявів А. дехто зараховує політ. конформізм, що передбачає відсутність активного несхвалення дій влади, усунення від активного політ. протесту. Однією з показових і поширених форм А. є абсентеїзм. Водночас А. – якісна характеристика негатив. ставлення окремих індивідів і соц. груп у цілому до політ. системи, політ. режиму. Внаслідок А. значної частини насел. знижується ступінь легітимності політ. інститутів та політ. системи країни загалом. А. заважає нормал. перебігу політ. процесу, створює труднощі в ході вибор. кампаній та ін. форм прямого народовладдя, що передбачають обов’язк. врахування думки громадян при прийнятті політ. рішень, заміщенні виборних посад тощо. А. громадян розцінюється як перешкода на шляху розвитку представниц. засад демократії та взаємоприйнятного вирішення важл. сусп. справ. По-різному сприймається А. мас та А. політ. еліти. Важл. умовою зниження рівня А. за сучас. умов вважається подолання нових форм політ. відчуження.

С. В. Лінецький, О. В. Шуба

Стаття оновлена: 2001