Апофіти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Апофіти

АПОФІ́ТИ – антропофільні види місцевої флори. У сучас. розумінні А. – дикоростучі види природ. флори, популяції яких цілком або частково адаптувалися до деградованих екотопів. Термін «А.» уперше запропонував М. Ріклі (1903) для визначення видів, занесених із природ. місцезростань до штучних. Види, що складають апофітну фракцію флори, за ступенем натуралізації в антропоген. екотопах поділяються на три групи: евапофіти (види, що віддають перевагу антропоген. екотопам), геміапофіти (види, поширені як у природ., так і у деград. екотопах), евентапофіти (нестійкі або випадк. види, поширені переважно у природ. і лише інколи ростуть на трансформов. місцезростаннях). А. – піонери трансформов. ділянок території. Вони беруть участь у їх закріпленні, створюють перед-умови для природ. рослин. покриву. Деякі види А. – злісні бур’яни: лобода біла, осот польовий, пирій повзучий та ін. На тер. України налічують бл. 500 видів А.

В. В. Протопопова, М. В. Шевера

Стаття оновлена: 2001