Арабістика

Визначення і загальна характеристика

АРАБІ́СТИКА — галузь сходо­знавства, яка за­ймається ви­вче­н­ням історії, мови, літератури і культури арабських народів. Виникла в епоху середньовіч­чя у Зх. Європі у звʼязку з роз­витком теол. студій та антиіслам. місійної діяльності. В Україні араби були ві­домі вже за часів Київ. держави під на­звами «сарацини», «агаряни», «ісмаїльтяни». Пізніше звʼязки з араб. світом (Палестиною, Синаєм) під­тримувалися по церк. лінії (від­відини України антіохій. патріархом Макарієм ІІІ під час нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького, участь сх. патріархів у від­новлен­ні укр. православ. ієрархії у 17 ст., подорож В. Григоровича-Барського на Сх., паломництва та ін.). А. як наука зʼявилася майже одночасно на сх. і зх. землях України з від­кри­т­тям Львів., Харків. і Київ. університетів та Ін­ституту сх. мов при Рішельєв. ліцеї в Одесі, де було за­проваджено ви­вче­н­ня сх. мов, зокрема арабської. Але викла­да­н­ня араб. мови не набуло по­стій. і регуляр. характеру. До 1917 сходо­знавство в Рос. імперії було сконцентроване в С.-Петербурзі й Москві. У Москві до більшов. пере­вороту 1917 працював і видавав свої праці з А. найвидатніший укр. сходо­знавець, один із фундаторів УАН А. Кримський. Потреби, викликані зовн.-торг. екс­пансією імперії, при­звели до створе­н­ня перед 1-ю світ. війною в Києві навч. закладу, де викладали сх. мови,– Комерцій. ін­ституту, який став Ін­ститутом Близького Сх., потім Ін­ститутом зовн. зносин і, врешті, Торг.-пром. технікумом. Араб. мовам у цих закладах на­вчав араб з Дамаска Т. Кезма. Велике значе­н­ня для роз­витку сходо­знавства в Україні мало створе­н­ня 1926 Всеукр. наук. асоціації сходо­знавства (ВУНАС) з філіями у Києві та Одесі. На замовле­н­ня ВУНАС Т. Кезма 1928 літо­графічно видав «Элементарные основы грам­матики арабского языка». У створених ВУНАС гуртках поряд з ін. мовами ви­вчали й арабську. Журнал «Східний світ» регулярно рецензував ви­да­н­ня з А., що зʼявлялися в союз. центрах сходо­знавства. Що стосується наук. роботи, то А. Кримський створив при УАН Кабінет арабо-перс. філології, сх. від­діл при б-ці УАН. Важл. центром сходо­знавства в 20-х рр. був Львів. Тут 1905–13 виходили казки зі зб. «Тисяча і одна ніч» (перекл. з нім.), а 1913 О. Абаранчак-Лисенецький здійснив перекл. Корану українською мовою. У Львів. університеті працювали видатні арабісти З. Смогоржевський, Т. Левицький; для практ. занять залучали фахівців-арабів. Агабейзаде Мем­мед Садиг Оглу видав посібник для студентів «EIementarna gramatyka jæzyka arabskiego» (Lwów, 1934). Тут роз­почав свою наук. роботу видат. укр. сходо­знавець О. Пріцак. У Харкові араб. студіями за­ймався ви­знач. сходо­знавець А. Ковалівський. Він видав книгу перекл. віршів А. Рейхані з ґрунтов. перед­мовою, яка зна­йомила укр. читача з одним із чільних творців нового араб. письменства. Роз­гром комуніст. владою укр. науки на поч. 30-х рр. припинив роз­виток А. в Україні: А. Кримського усунено від роботи в АН, а 1941 інтерновано, не­вдовзі він загинув; А. Ковалівський ви­їхав до Ленін­града, а згодом був ре­пресований, як і багато учнів А. Кримського. Після війни робилися поодинокі спроби викла­да­н­ня араб. мови в Київ. і Львів. університетах та ви­вче­н­ня Арабського Сх. в системі АН. До досягнень укр. А. можна зарахувати появу створеної у 30-х рр. А. Кримським кн. «История новой арабской литературы. ХIХ — начало ХХ века» (1971), а також дослідж. А. Ковалівського «Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921– 922 г.» (1956). Перший її варіант ви­йшов 1939 без за­значе­н­ня імені автора. Укр. дослідники ви­вчали араб. джерела з історії нашої країни (А. Ковалівський, В. Бейліс, Я. Дашкевич, Я. Полотнюк), сучасну араб. літературу (Ю. Кочубей), араб. лінгвістику та архео­графію (В. Рибалкін). У повоєн­ні роки ви­дано українською мовою низку творів араб. письмен­ників, таких як Т. Хусейн, М. Нуайме, Н. Махфуз, С. ат-Тай­йеб, Дж. Зей­дан, ат-Тагер Ват­тар, вірші А. аль-Байяті, М. Дервіша, М. Бсісу, А. аль-Хамісі та ін. Зʼявився перекл. сур Корану (перекл. Я. Полотнюк), книга казок і оповід­ей «Тисяча і одна ніч» (пере­кладачі Й. Брояк і В. Рибалкін; 1991). Укр. читача з араб. літ-рою зна­йомив ж. «Всесвіт». Спочатку пере­кладали пере­важно з рос. текс­тів, а згодом — з мови оригіналу. 1983 ви­йшла упорядк. Т. Лебединською зб. поезії та прози сучас. араб. авторів «Вогнен­ні вітри», на яку позитивно від­гукнулася араб. преса.

Нові можливості для роз­витку укр. А. зʼявилися після здобу­т­тя Україною незалежності. Було від­крито Ін­ститут сходо­знавства НАНУ, який очолив О. Пріцак; сх. від­діл. у Київ. університеті; Київ. ін­ститут сх. лінгвістики й права; створ. Центр близько­схід. досліджень. Ви­вче­н­ня араб. мови роз­почалось і в ін. навч. закладах Києва, Харкова, Одеси та Львова. При Ін­ституті сходо­знавства НАНУ сформовано і затверджено Спеціаліз. вчену раду, що при­ймає до захисту докт. й кандид. дисертації з А. Арабісти ведуть дослідн. роботу в галузі філології й історії, створюють навч. посібники. Триває ви­вче­н­ня араб. джерел з історії України (О. Пріцак, В. Бейліс, Я. Дашкевич, С. Гуцало) та історії ісламу (Т. Приходько, Д. Радивілов), дослідж. про­блеми лінгвістики (В. Рибалкін, О. Богомолов, С. Боднар), архео­графії (В. Рибалкін, Я. Полотнюк) та літ-ри (Ю. Кочубей, Л. Петрова, Є. Микитенко, В. Рибалкін). Від­новлено наук. ж. «Східний світ», нові ви­да­н­ня «Близько­східний курʼєр» та «Сходо­знавство» регулярно вміщують результати дослідн. зусиль науковців-арабістів. Вісник Київ. університету «Східні мови та літератури» теж приділяє увагу студіям з А. Тематика, повʼязана з араб. світом, обговорюється на наук. сходо­знав. конференціях — щоріч. чита­н­нях ім. А. Кримського. У багатьох наук. та навч. закладах ви­вчаються про­блеми сучас. Арабського Сх. Серед арабістів укр. діаспори найбільших успіхів досягли академік О. Пріцак і проф. Я. Стеткевич (США).

Літ.: Крачковский И. Ю. Очерки по истории рус­ской арабистики. Москва; Ленин­град, 1950; Шумовский Т. А. Воспоминания арабиста. Ленин­град, 1977; Новое в советской арабистике. Москва, 1986; A. Raymond. Création de lʼInstitut de recherches et dʼétudes sur le monde arabe (Aix-en-Provence) et réunion des chercheurs sur le monde arabe et Musulman, 30 juin — 2 juillet 1986 à Aix // Orient. 1986. Jg. 27, № 4; Про­блемы современ­ной советской арабистики: Тр. IV Всесоюз. конф. арабистов, Ереван, 1985 г.: В 2 вып. Ереван, 1988; Кочубей Ю. Звʼязки української літератури з літературами Близького і Середнього Сходу // Укр. література в заг.-словʼян. і світ. літ. контекс­ті. Т. 3. К., 1988; Його ж. Востоковедение на Украине // Востоковедные центры в СССР. Москва, 1988; V. Rîbâlkin. Dirâsat að-ðârg al-ʼarabî fî ʼUkrâniyâ // As-Sadâga. 1988. № 35 (Ви­вче­н­ня Арабського Сходу в Україні // Дружба. 1988. № 35); Ланда Р. Г. Арабистика в Испании // Народы Азии и Африки. 1989. № 3; Новые ис­следования советских арабистов: [Сб. ст.]. Москва, 1989. Вып. 4; Ланда Р. Г. Французский ин­ститут арабских ис­следований в Дамаске // Восток. 1992. № 2; Полотнюк Я. Сходо­знавство у Львівському університеті // СС. 1993. № 2; Урсу Д. З історії сходо­знавства на Пів­дні України // Там само. 1994. № 12; Димитрова Д. Древна Месопотамия: Кратък курс лекции за студентите от спец. «Арабистика». София, 1994; Ланда Р. Г. Арабы и арабистика во Франции // Азия и Африка сегодня. 1994. № 12; Ковалівський А. Звʼязки зі Сходом та сходо­знавство у Києві й Над­дні­прянщині // СС. 1995. № 2; 1996. № 1; C. Gilliot. Bulletin dʼislamologie et dʼétudes arabes // Rev. des sciences philos. et théologiques. Paris, 1996. Vol. 80, № 3; Кочубей Ю. Україна і Схід. Культурні взаємозвʼязки України з народами Близького і Середнього Сходу: Бібліогр. покажч. К., 1998.

Ю. М. Кочубей

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю