Араґон Луї - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Араґон Луї

АРАҐО́Н Луї (Aragon Louis; 03. 10. 1897, Париж – 24. 12. 1982, там само, похов. у Сент-Арну-ан-Івеліні, деп. Івеліні) – французький письменник, громадський і політичний діяч. Чл. франц. компартії (1927), чл. її ЦК (1954). Міжнар. Ленін. премія «За зміцнення миру між народами» (1957). Виступав проти фашизму, загарбання Італією Абіссинії. Під час окупації Франції гітлерів. Німеччиною був серед організаторів Руху Опору. Виступив у літ-рі як один із засн. сюрреалізму, автор віршів, роману «Le paysan de Paris» («Паризький селянин», 1926). У циклі романів «Le Monde comme il est» («Реальний світ», 1934–51) – «Les Cloches de Bâle» («Базельські дзвони», 1934), «Les Beaux quartiers» («Багаті квартали», 1936), «Les voyageurs de l’impériale» («Пасажири імперіала», 1940), «Aurelien» («Орельєн», 1944) – відтворив ідейну еволюцію інтелігент. кіл, які обстоювали робітн. клас як найпередовішу силу нації. Під псевд. Жак Дестен і Франсуа Ла Колер опублікував зб. патріот. віршів «Le Crève-coeur» («Ніж у серце», 1941), «Les yeux d’Elsa» («Очі Ельзи», 1942), «Le Musée Grévin» («Паноптикум», 1943), «La Diane française» («Французька зоря», 1945), зб. новел «Servitude et grandeur des Français» («Рабство і велич французів», 1945) тощо. Після війни видав поет. зб. «Le nouveau crève-coeur» («Знову ніж у серце», 1948), остан. з циклу «Реальний світ» роман-епопею «Les communistes» («Комуністи», т. 1–6, 1949–51; остаточна ред. т. 1–4, 1967–68), поеми «Les yeux et la mémoire» («Очі і пам’ять», 1954), «Le roman inachevé» («Незакінчений роман», 1956) тощо. Автор істор. роману «La Semaine sainte» («Страсний тиждень», 1958), експерим.- лірич. романів «Henri Matisse» («Анрі Матісс», 1971), «Théâtre-roman» («Театр-роман», 1974). Питанням літ-ри присвятив кн. «Les littératures soviétiques» («Радянські літератури», 1955), зб. ст. «J’abats mon jeu» («Я розкриваю карти», 1959). Брав участь у 2-й Міжнар. конференції рев. письменників у Харкові (1930), побував на буд-ві Дніпрогесу (поема «Le Front rouge» («Червоний фронт», 1930). 1934 подорожував по Рад. Союзі, створив поему «Hourra, l’Oural» («Ура, Урал!», 1934), був учасником 1-го і 2-го Всесоюз. з’їздів рад. письменників. Як і багато ін. представників лівої європ. інтелігенції, поволі позбувався ілюзій щодо рад. дійсності і наприкінці 60-х рр. піддав критиці політику СРСР. Обстоював думку про існування в СРСР не однієї «радянської літератури», як твердила офіц. пропаганда, а низки нац. літ-р. У нарисі «Intermezzo ukrainien» («Українське інтермецо») дав огляд укр. літ-ри, зокрема творчості Т. Шевченка. Деякі книги рад. письменників, наприклад Ю. Яновського, вийшли в Парижі за ред. і з передмовами А. Усі твори А. опубл. у Парижі. Укр. мовою окремі з них переклали М. Терещенко, Борис Тен, В. Коптілов, В. Ткаченко, М. Овруцька та ін.

Тв.: укр. перекл. – Червоний фронт. Х., 1932; Поезії. К., 1950; [Вірші] // Вітчизна. 1950. № 6; [Вірші] // Всесвіт. 1958. № 4; Українське інтермецо // Вітчизна. 1958. № 1; З незакінченого роману // Всесвіт. 1967. № 4; [Вірші] // Із зарубіж. поезії. К., 1972; [Вірші] // Всесвіт. 1978. № 12; 1980. № 5; 1983. № 7; Зброєю слова. К., 1987.

Літ.: Вербицький П. П. Прапороносці миру: Нариси про творчість Луї Араґона. К., 1955; Паевская Л. В. Луи Арагон: Библиогр. указатель. Москва, 1956; Пащенко В. І. Луї Араґон і література Руху Опору у Франції. Л., 1960; Балашова Т. В. Творчество Арагона. К проблемам реализма 20 в. Москва, 1964; Затонський Д. В. Осягнення майбутнього // У пошуках сенсу буття. К., 1967.

В. І. Пащенко

Стаття оновлена: 2001