Арбітраж

Визначення і загальна характеристика

АРБІТРА́Ж (франц. arbitrage — третейський суд) — спеціальний орган для виріше­н­ня різних конфліктів як між фізичними та юридичними особами, так і між державами. Істор. корені А. сягають глибини століть, коли на зміну самоправству як початк. формі захисту прав при­йшов держ. захист прав фіз. і юрид. осіб. Широкого за­стосува­н­ня арбітражне судочинство набуло в Стародав. Греції. До А. в Стародав. Греції вдавалися в окремих випадках стосовно володі­н­ня територіями, кордонів, торг. і реліг. прав. Арбітрами найчастіше обирали, особливо в давнішу епоху, реліг. організації, дружні міста та приватних осіб: політ. діячів, пере­можців в Олімпійських іграх та ін. У Стародав. Греції траплялися навіть окремі угоди про по­стійний арбітраж. суд у союзниц. договорах. Так, другий союзниц. договір між Спартою та Аргосом у 418 р. до н. е. перед­бачав, що сторони зобовʼязуються вирішувати свої не­згоди через А. Стародавня Греція була учасницею значних за мас­штабами того часу між­нар. обʼ­єд­нань — ліг (Етолійська, Ахейська, Критський койнон та інші) на чолі з радою делегатів, із по­стійним третей. судом для виріше­н­ня спорів між чл. союзу. У римському приват. праві цей процес роз­вивався шляхом витісне­н­ня і дисциплінува­н­ня органами держави початк. самоправства. Саме в Стародав. Римі виникло право держ. суд. магістратів організовувати судовий роз­гляд для виріше­н­ня кожного окремого спору. Поряд з ін. формами обʼ­єд­нань зʼявляється необхідність у встановлен­ні миру не звичайним судовим шляхом, а шляхом посередницького, примирливого роз­гляду. Суддя, що міг вирішувати справи на вільний роз­суд, називався арбітром і при­значався у тих спорах, де справа йшла про встановле­н­ня оцінок, меж, про поділ і т. ін. В епоху абсолютизму А. як засіб виріше­н­ня спорів майже зникає. На зміну феодал. роз­дрібненості при­йшла централіз. і необмежена влада абсолют. монархії. У цих умовах за­стосува­н­ня А. роз­глядалося як обмеже­н­ня абсолют. прав суверена. Від­родже­н­ня А. як мирного засобу виріше­н­ня спорів припадає на кін. 18 ст. і повʼязане з англо-амер. договором про дружбу, торгівлю і мореплавство від 1794 (т. зв. договір Джея). Протягом 1794–1870 шляхом арбітраж. роз­гляду було укладено не менше 63 ком­проміс. угод. У 19 ст. виріше­н­ня спорів в арбітраж. порядку набуло широкого за­стосува­н­ня. У між­нар.-правовій літературі часто порушувалося пита­н­ня про необхідність створе­н­ня від­повід­ного між­нар. суд. органу. У результаті було скликано дві Гаазькі мирні конф. і створено По­стійну палату третей. суду, що означало кон­ституюва­н­ня між­нар. арбітраж. правосу­д­дя. Період від 1871 до 1900 по­значений збільше­н­ням кількості А., зокрема винесено 114 арбітраж. рішень, 103 з яких — арбітражні роз­гляди з країнами Лат. Америки. Здебільшого до А. вдавалися великі держави: Англія, США, Франція, Італія. По­ступово, з роз­витком між­нар. взаємин, ін­ститут А. використовується не тільки як метод примире­н­ня юрид. осіб, а й для виріше­н­ня спорів між окремими державами. Нині діють широко ві­домі у світі такі арбітражні органи: Між­нар. центр із врегулюва­н­ня інвестиц. спорів (міститься у штаб-квартирі Між­нар. банку рекон­струкції та роз­витку, утвор. на основі Конвенції про порядок виріше­н­ня інвестиц. спорів між державами та іноз. особами, ратифікований ВР України 16 березня 2000); Між­нар. торг. палата в Парижі (створ. 1920); Амер. асоціація арбітражу в Нью-Йорку (1926); А. Ллойда в Лондоні. Осн. принципи діяльності А. ви­значені в Конвенції про ви­зна­н­ня і викона­н­ня іноз. арбітраж. рішень, прийнятій 10 червня 1958 в Нью-Йорку, і в Європ. конвенції про зовн.-торг. А., укладеній 21 квітня 1961 в Женеві. Цих Конвенцій дотримується й Україна. Існують два види арбітраж. органів: по­стійний та А. для роз­гляду конкрет. суперечки (ad hoc). В Україні ін­ститут А. не набув широкого за­стосува­н­ня, за винятком виріше­н­ня спорів, що виникають у сфері зовн.-екон. звʼязків. Проте з огляду на пер­спективи роз­витку ринк. від­носин, процесу приватизації, роз­шире­н­ня зовн.-торг. звʼязків третей. суд, або А., має знач. потенціал для активнішого викори­ста­н­ня. В Україні органом зовн.-торг. А. є Між­нар. комерц. арбітраж. суд при Торг.-пром. палаті, що діє на під­ставі Закону України «Про між­народний комерційний арбітраж» від 24 квітня 1994 та Положе­н­ня про цей суд, і роз­глядає спори, що виникають між фірмами (під­приємствами) України та ін. держав у процесі викона­н­ня договір. зобовʼязань.

Д. М. Притика

Завантажити статтю