Арнаудов Михайло Петров - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Арнаудов Михайло  Петров

АРНАУ́ДОВ Михайло Петров (Арнаудов Михаил Петров; 05. 10. 1878, м. Русе, Болгарія – 18. 02. 1978, Софія) – болгарський учений, фольклорист, літературознавець. Акад. Болг. АН (1929). Чл.-кор. ВУАН, Угор. літ. академії ім. Ш. Петефі, почес. д-р ун-тів Гайдельберґа (1936) і Мюнстера (1943), чл. НТШ, голова Укр.-болг. т-ва (від 1932). Закін. ф-т слов’ян. філології у Вищому уч-щі в Софії (1898, нині Софій. ун-т). Спеціалізувався з індоєвроп. мовознавства, філософії та літ-ри у Ляйпциґу та Берні (1898–1900), у Празі (1903–04), де захистив доктор. дис. з питань філософії, слов’ян. філології та індології. Прихильник культурно-істор. методу, учень М. Драгоманова. Заст. дир. Нар. б-ки Софії (1907), проф. (1914); проф. каф. порівнял. літературознавства (1918–44), ректор (1935– 36) Софій. ун-ту; дир. Нар. театру в Софії (1926). А. – автор статей, присвячених укр.-болг. культур. взаєминам, творчості Ю. Венеліна та М. Драгоманова.

Пр.: Увод в литературната наука. София, 1920; Наченки на българската народоука // Училищен преглед. 1927. № 5–6; Психология на литературното творчество. София, 1931; Михаил Драгоманов: Реч, произнесена при откриване на паметника му в София // Год. Софий. ун-та. Истор.-филол. ф-т. 1932–33. Т. 29; Очерци на българския фолклор. София, 1934; Георги Пешаков и Юрий Венелин // Родна реч. 1942–43. № 1; Български народни празници. Обичаи, вярвания, песни и забави през цялата година. София, 1943; Из живота и поезията на Иван Вазов. София, 1958; Яворов. Личност, творчество и съдба. София, 1961; Творци на българското възраждане. Т. 1, 2. София, 1969.

Літ.: Генов К. Михаил Арнаудов. Жизнен и творчески път на един учен-столетник. София, 1983; Димов Г. Михаил Арнаудов. София, 1990.

В. О. Захаржевська

Стаття оновлена: 2001