Арнольд Володимир Ігорович
АРНО́ЛЬД Володимир Ігорович (12. 06. 1937, Одеса — 03. 06. 2010, Париж, похов. у Москві) — математик. Син І. Арнольда, внук В. Арнольда. Доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1965), премія ім. М. Лобачевського РАН (1992), Державна премія РФ (2007), міжнар. премії ім. Г. Крафорда (1982), Гарві (1994), ім. Р. Вольфа, ім. Д. Гайнемана (обидві — 2001), Шао (2008). Академік РАН (1990). Іноз. чл. АН США (1983), Париз. АН (1984). Ленін. премія (1965). Закін. Моск. університет (1959). Ще студентом, у 1957, продовжив дослідж. свого вчителя А. Колмогорова, розв’язав відому тринадцяту проблему Д. Гільберта. 1961–65 — асист., доцент, 1965–86 — проф. мех.-матем. факультету Моск. університету. Від 1986 — гол. н. с. Матем. інституту РАН (Москва); водночас від 1993 — проф. Центру матем. досліджень теорії прийняття рішень (Університет Париж– Дофін, Франція). А. зробив фундам. внесок у розробку теорії динам. систем, теорії особливостей, теорії стійкості, проблем топології, алгебрич. геометрії, магніт. гідродинаміки, диференц. рівнянь у частинних похідних та ін. розділів математики. Йому належать також праці, виконані разом з А. Колмогоровим, з проблеми стійкості гамільтонових структур. Від 1996 — президент Моск. матем. товариства; 1995–98 — віце-президент Міжнар. матем. союзу.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Обыкновенные дифференциальные уравнения. Москва, 1971; Дополнительные главы теории обыкновенных дифференциальных уравнений. Москва, 1978; Особенности дифференцируемых отображений. Монодромия и асимптотики интегралов. Москва, 1984; Математические методы классической механики. Москва, 1989; Особенности каустик и волновых фронтов. Москва, 1996.
Рекомендована література
- Аносов Д. В. О работах А. Н. Колмогорова и В. И. Арнольда, получивших в 1965 г. Ленинскую премию // МШ. 1966. № 1;
- Владимир Игоревич Арнольд. Избранное-60. Москва, 1997;
- Закалюкин В. М. К шестидесятилетию В. И. Арнольда // Тр. Матем. ин-та. 1998. Т. 221;
- Математики; Механики.
Завантажити статтю
Людина 
