Арнольд Володимир Ігорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Арнольд Володимир  Ігорович

АРНО́ЛЬД Володимир Ігорович (12. 06. 1937, Одеса – 03. 06. 2010, Париж, похов. у Москві) – математик. Син І. Арнольда, внук В. Арнольда. Д-р фіз.-мат. н. (1963), проф. (1965), премія ім. М. Лобачевського РАН (1992), Держ. премія РФ (2007), міжнар. премії ім. Г. Крафорда (1982), Гарві (1994), ім. Р. Вольфа, ім. Д. Гайнемана (обидві – 2001), Шао (2008). Акад. РАН (1990). Іноз. чл. АН США (1983), Париз. АН (1984). Ленін. премія (1965). Закін. Моск. ун-т (1959). Ще студентом, у 1957, продовжив дослідж. свого вчителя А. Колмогорова, розв’язав відому тринадцяту проблему Д. Гільберта. 1961–65 – асист., доц., 1965–86 – проф. мех.-матем. ф-ту Моск. ун-ту. Від 1986 – гол. н. с. Матем. ін-ту РАН (Москва); водночас від 1993 – проф. Центру матем. досліджень теорії прийняття рішень (Ун-т Париж– Дофін, Франція). А. зробив фундам. внесок у розробку теорії динам. систем, теорії особливостей, теорії стійкості, проблем топології, алгебрич. геометрії, магніт. гідродинаміки, диференц. рівнянь у частинних похідних та ін. розділів математики. Йому належать також праці, виконані разом з А. Колмогоровим, з проблеми стійкості гамільтонових структур. Від 1996 – президент Моск. матем. т-ва; 1995–98 – віце-президент Міжнар. матем. союзу.

Пр.: Обыкновенные дифференциальные уравнения. Москва, 1971; Дополнительные главы теории обыкновенных дифференциальных уравнений. Москва, 1978; Особенности дифференцируемых отображений. Монодромия и асимптотики интегралов. Москва, 1984; Математические методы классической механики. Москва, 1989; Особенности каустик и волновых фронтов. Москва, 1996.

Літ.: Аносов Д. В. О работах А. Н. Колмогорова и В. И. Арнольда, получивших в 1965 г. Ленинскую премию // МШ. 1966. № 1; Владимир Игоревич Арнольд. Избранное-60. Москва, 1997; Закалюкин В. М. К шестидесятилетию В. И. Арнольда // Тр. Матем. ин-та. 1998. Т. 221; Математики; Механики.

Н. М. Гормашева

Стаття оновлена: 2016