Аросєв Олександр Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аросєв Олександр  Якович

АРО́СЄВ Олександр Якович (25. 05. 1890, Казань, нині Татарстан, РФ – 10. 02. 1938, Москва) – партійний і державний діяч СРСР, письменник. Від 1907 – більшовик. Проводив рев. роботу в Казані, С.-Петербурзі, Москві, був підданий арештам та засланню, працював у Франції в еміграц. більшов. орг-ціях. Від червня 1917 – чл. Всерос. бюро військ. орг-цій РСДРП(б). Після більшов. перевороту 1917 командував військами Моск. військ. округу. 1918 – комісар Головброні і Головповітрофлоту, 1919 – зав. Держвидаву України, 1920 – голова Верхов. рев. трибуналу України, один з актив. провідників терорист. політики більшовиків. 1921 – радник повпредства СРСР у Ризі, згодом працював у Москві в Ін-ті Леніна. 1924 – зав. відділу преси повноваж. представництва СРСР у Парижі, 1927–28 – повпред СРСР у Литві, 1929–33 – повпред СРСР у Чехословаччині. Від 1934 – голова Всесоюз. т-ва культур. зв’язків із зарубіж. країнами. Репресований. Як письменник виступив 1916. Автор низки істор. і літ. творів. Найвідоміші його повісті «Записки Терентия Забытого» (Москва, 1923) та «Недавние дни» («Красная новь», 1921, № 6, 7).

Тв.: Революционные наброски. Х., 1920; Страда // Красная новь. 1921. № 2; Октябрьский рассвет // Там само. 1921. № 2, 3; Белая лестница. Москва, 1923; По следам Ленина. 2-е изд. Ленинград, 1924; Материалы к биографии В. И. Ленина. Москва, 1925; О Владимире Ильиче. Ленинград, 1926; Сенские берега: Роман. Москва, 1928; Корни: Роман. Москва, 1933; укр. перекл. – Леніновою стежкою. О., 1926; Недавні дні. К., 1927; 1928.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2001