Комінформ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комінформ

КОМІНФО́РМ – інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій країн Європи. Номінально К. повинен був координувати діяльність європ. комуністів, реально через нього ВКП(б)–КПРС здійснюва­ла вплив на зарубіжні компартії та запроваджувала рад. модель соціалізму. Потреба у такій орг-ції виникла після 1943, коли Й. Ста­лін розпустив Інтернаціонал Ко­­муністичний з метою засвідчити перед зх. союзниками зміну пріоритетів у політиці Москви та відмову від створення Все­світ. Рад. Союзу. Проте міжнар. ситуація знову змінилася, тому у вересні 1947 з ініціативи рад. кер-ва у польс. місті Шклярська Поремба відбулася нарада комуніст. партій Болгарії, Італії, Польщі, Румунії, СРСР, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, Франції. На момент проведення наради ці партії, крім двох, були правлячими у своїх країнах, а за кілька місяців до неї комуністи Франції та Італії входили до урядів своїх держав і сподівалися повернутися туди після наступ. виборів. З осн. до­­повіддю виступив секр. ЦК ВКП(б) А. Жданов. У ній сформульовано тези про розкол світу на два табори – імперіаліст. (США та їхні союзники) і демократ. (СРСР і його союзники), про загострен­­ня класової боротьби на міжнар. арені та спроби імперіаліст. агентури підірвати зсереди­ни комуніст. рух. А. Жданов за­­зна­чав, що експансіоніст. зовн. по­літика США складається з 3 осн. елементів: військ.-стратег. за­­ходи, екон. експансія, ідеол. боротьба. Оцінюючи заг. ситуацію у світі та Європі, він реанімував більшов. ідеологеми кін. 1920-х рр.: про підготовку Захо­­дом агресив. вій­ни проти СРСР, новіт. «хрестового походу» проти нього; близьку екон. кризу і наступ. крах імперіаліст. держав; відсутність демократії на Заході; єдиний фронт консерваторів, неофашистів та соціал-демократів; зрадниц. діяльність бурж. інтелігентів; т. зв. жовті профспілки, що служать реакції (оскільки їх не очолюють комуністи) тощо. Компартіям пропонувалося перейти до більш жорсткої конфронтац. по­­літики, вважати своїми гол. ворогами не лише бурж., а й соціаліст. і с.-д. партії. У виступі секр. ЦК ВКП(б) Г. Маленкова розповідалося про діяльність компартії у СРСР, зокрема боротьбу з різними проявами низь­­копоклонства і плазування перед бурж. культурою Заходу, та містилася відверта настанова про потребу «чисток» у компартіях і керованих ними державах. На нараді вирішено утворити Інформ. бюро комуніст. і робітн. партій країн Європи, яке у рад. пресі скорочено називали Інформбюро компартій, у зх. – К. Об’єдн. видавало 19-ма мовами г. «За прочный мир, за народную демократию!». Штаб-квартира К. перебувала спочатку в Белґраді, однак через кілька місяців після утворення виник гострий конфлікт між рад. і югослав. компартіями, зумовлений намаганнями Й. Сталіна безпосередньо керувати політ. процесами в Югославії. У результаті компартію Югославії виключено із К., штаб-квартиру орг-ції перенесено до Бухареста, а уряд Й. Тіто оголошено «фа­­шист. клікою». Оскільки К. не зумів посприяти усуненню Й. Ті­­то від влади та поверненню італ. і франц. комуністів до урядів, Й. Сталін утратив інтерес до цієї орг-ції. Після його смерті діяльність К., окрім видання газети, фактично призупинено. 17 квітня 1956, після 20 з’їзду КПРС, К. розпущено. Надалі ко­­ординували діяльність компартій країн світу шляхом проведення нерегуляр. нарад, газету перетворено на ж. «Проб­лемы мира и социализма», що виходив у Празі.

С. І. Грабовський

Стаття оновлена: 2014