Арочко Микола Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Арочко Микола  Миколайович

АРО́ЧКО Микола Миколайович (Арочка Мікалай Мікалаевіч; 10. 12. 1930, с. Вецявичі Слонімського р-ну Гроднен. обл., Білорусь) – білоруський поет і літературознавець. Д-р філол. н. (1981), чл. СП Білорусі (1958). Закін. філол. ф-т Білорус. ун-ту (Мінськ, 1956). Від 1966 – н. с. Ін-ту літ-ри АН Білорус. РСР. Почав друкуватися від 1949. Автор поет. зб.: «Не ўсе лугі пакошаны…» (1958), «Ветраломная паласа» (1962), «Крылатае семя» (1967), «Кветка бяссмертніка» (1972), «Матчына жыта» (1978), «Колас на ржышчы» (1980), «Бяздоннае» (1985), «Падземныя замкі» (1986), драм. поем «Курганне. Крэва» (1982), «Судны дзень Скарыны» (1990), книжок віршів для дітей «У птушынай вёсцы» (1964) та повісті «Хай расце маладая таполя» (1964). Осн. мотиви поет. творчості – істор. минуле білорус. народу, філос.-етичні проблеми. Поезії А. притаманна задушевність, заглибленість роздумів про життя і час. Один з віршів присвятив І. Франкові. Виступає також як літературознавець і критик. Осн. праці: «Валянцін Таўлай» (1969), «Галоўная служба паэзіі» (1974), «Беларуская савецкая паэма» (1979; в якій розглянув і сучасну укр. поезію), «Саюз часу і майстэрства» (1981), «Максім Танк: Жыццё ў паэзіі» (1984), «Поэзия и война» (1987). Співавтор «Истории белорусской советской литературы» (1977). Усі твори і праці А. опубл. у Мінську. А. перекладає художні твори з рос., англ., латис., польс. мов. Окремі вірші А. укр. мовою переклали Д. Онкович та М. Сич.

Г. П. Півторак

Стаття оновлена: 2001