Артамонов Михайло Іларіонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Артамонов Михайло  Іларіонович

АРТАМО́НОВ Михайло Іларіонович (Артамонов Михаил Илларионович; 23. 11(05. 12). 1898, с. Виголево, нині Твер. обл., РФ – 29, за ін. даними – 31. 07. 1972, Ленінград, нині С.-Петербург) – російський археолог. Д-р істор. н. (1941), проф. (1935). Дійс. чл. Польс. АМ (1960). Закін. Ленінгр. ун-т (1924). Від 1925 працював у Держ. академії історії матеріал. культури (згодом Ін-т історії матеріал. культури АН СРСР, пізніше Ін-т археології АН СРСР): асп., від 1934 – ст. н. с., 1937–39 – заст. дир., 1939–43 – дир., 1943–50 – зав. сектору; 1948–51 – проректор Ленінгр. ун-ту (1949 – водночас зав. каф. археології); 1951–64 – дир. Держ. Ермітажу. Почес. член Шотланд. т-ва антикварів (1942). Вивчав мист-во сх. слов’ян епохи Київ. держави, історію та культуру скіфів, хозар і слов’ян. Відновив вид-во Ермітажу (1958). Під його кер-вом створ. нову серію видань «Археологический сборник» Держ. Ермітажу (відп. редактор 1–9 вип.)

Пр.: Сокровища скифских курганов в собраниях Государственного Эрмитажа. Прага; Ленинград, 1966; Киммерийцы и скифы. Ленинград, 1974; Искусство скифов // Триста веков искусства. Искусство Европ. части СССР. Москва, 1976.

Літ.: Фроянов И. Я., Дубов И. В., Носов Е. Н. М. И. Артамонов: (К 90-летию со дня рожд.) // Вест. Ленингр. ун-та. Сер. 2: История, языкознание, лит-ра. 1988. Вып. 4; Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклоп. слов.-довід. Чг., 1997.

Т. М. Лебединська

Стаття оновлена: 2001