Артем
АРТЕ́М (справж. — Сергєєв Федір Андрійович; 06(18). 03. 1883, с. Глєбово, нині Курської обл., РФ — 24. 07. 1921, Москва) — партійний і державний діяч. У революційному русі від 1901. Навчався у Вищому технічному училищі в Москві (1901–02). Від 1903 — агент марксистської групи «Искра» в Україні. 1905 очолив Харківську більшовицьку організацію, керував збройним повстанням у Харкові. 1906 очолив Пермський окружний та Уральський обласний комітети РСДРП(б). 1907 заарешт. і засланий до Сибіру. 1910 здійснив втечу й емігрував до Китаю, потім до Австралії, де брав участь у робітничому русі. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Росію. Очолював більшовицьку фракцію Харківської ради робітничих депутатів, від липня 1917 — Донецько-Криворізьку обласну організацію РСДРП(б). У листопаді 1917 — голова Харківської ради робітничих та солдатських депутатів, голова губревкому. На 1-му Всеукраїнському зʼїзді Рад обраний членом Центрального Виконавчого Комітету Рад України. Від грудня 1917 — народний секретар у справах промисловості й торгівлі більшовицького уряду в Україні. 1918 — голова Раднаркому Донецько-Криворізької Радянської Республіки (ДКРР), організатори якої ставили за мету відокремити промислові райони Криворіжжя та Донбасу від УНР. Після ліквідації ДКРР у листопаді 1918 увійшов до сформованого у Росії «Тимчасового робітничо-селянського уряду України» (заступник голови й народний комісар пропаганди). 1920 — голова Донецького губвиконкому, секретар Московського комітету РКП(б), від лютого 1921 — голова Центрального Комітету Всеросійської спілки гірників. Був членом Ради праці та оборони (1920–21). На 6-му зʼїзді РСДРП(б) обраний кандидатом у члени Центрального Комітету, на 7, 9, 10-му зʼїздах РКП(б) — членом Центрального Комітету, на 8-му зʼїзді РКП(б) — кандидатом у члени Центрального Комітету; на 2 і 3-му зʼїздах КП(б)У — членом Центрального Комітету КП(б)У. Був членом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету і ВУЦВК. Загинув під час катастрофи аеровагона. Похований у Москві, біля Кремлівської стіни.