Артеменко Петро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Артеменко Петро  Іванович

АРТЕ́МЕНКО Петро Іванович (02. 05. 1918, с. Губське, нині Лубен. р-ну Полтав. обл. – 05. 04. 1942, м. Лубни Полтав. обл.) – письменник. Вчився в Лубен. учител. та Ніжин. пед. ін-тах. Після закінчення філол. ф-ту (1936) – зав. відділу літ-ри і мист-ва г. «Молодий комунар». 1938– 40 – викл. Лубен. учител. ін-ту. 1940–41 – на громад. роботі. Творчу діяльність розпочав у літ. студії Ніжин. пед. ін-ту, якою керував поет і педагог М. Сайко. Простота, багатство інтонації, щирість, ритмічна різноманітність характерні для його поезій. А. писав про людей праці, батьківщину, кохання, природу. Друкувався у ніжин., черніг. та лубен. періодиці; респ. ж. «Молодий більшовик». Перекладав твори Г. Гайне, М. Лермонтова, М. Ісаковського. Через хворобу очей був звільнений від служби в армії. Під час окупації працював у підпіллі. Писав агітац. вірші, прокламації. Схоплений фашистами і після тортур страчений. До СПУ прийнятий посмертно (1961). Поет О. Ющенко у 60-х рр. зібрав по газет. публікаціях 45 віршів А. і видав їх 1962 у Києві під назвою «Пісня моєї весни», а 1973 – «Поезії».

Літ.: Ющенко О. Поет-воїн Петро Артеменко // РЛ. 1977. № 8; Його ж. Де падали зорі // Безсмертники. Кн. 2. К., 1978; Самойленко Г. В. Нариси культури Ніжина. Ч. 1. Література. Ніжин, 1995; Григораш Д. Артеменко Петро Іванович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2000. Вип. 7.

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2001