Артемівський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Артемівський район

АРТЕ́МІВСЬКИЙ РАЙО́Н – район Донецької області в її північно-східній частині. Утвор. 1923. Пл. 1,877 тис. км2. Насел. 55,6 тис. осіб (2000), переважно українці (75,3 %), а також росіяни (22,9 %) та ін. У р-ні – м. Артемівськ (райцентр), м. Сіверськ (до 1973 – Яма), смт Луганське та 87 сільс. насел. пунктів. Залізничні ст.: Артемівськ, Сіверськ, Часів Яр, Деконська та ін. Поверхня – хвиляста височина, розчленована ярами, балками і долинами річок. З корис. копалин найбільше значення для економіки району мають кам’яне вугілля та кам’яна сіль. Значні поклади гіпсу, вапняків, доломітів, крейди, глин, піску. Річки: Сівер. Донець (на пн. межі р-ну) та його притоки Лугань і Бахмут; у зх. частині р-ну проходить траса каналу Сівер. Донець – Донбас., Вуглегір., Миронів. та Берхів. водосховища, 56 ставків, заг. пл. вод. дзеркала понад 200 га. Ґрунти чорноземні. Значні площі еродованих ґрунтів. Археол. розкопки давніх могил-курганів свідчать, що на тер. А. р. у різні епохи жили сармати, половці, скіфи, хозари, алани, татаро-монголи. Відомою сторінкою історії р-ну є виступ загонів бахмут. солеварів під проводом К. Булавіна, які протягом 1707–08 воювали з уряд. військами. Від 1753 заселення краю пов’язане з іменами полковників сербів Невича і Прерадовича, які за указом Катерини ІІ заснували села-роти – Серебрянку, Калинівку, Луганське. Розвиток краю пов’язаний з освоєнням корисних копалин (кам’яного вугілля та солі). 1721 побл. с. Скельове (нині в межах смт Луганське) відкрито кам’яновугіл. пласт, тут і збудовано першу в Донбасі шахту, а 1879 – першу соляну шахту. Перший колгосп заснували селяни с. Трипілля 1918. У 70-х рр. створено с.-г. гіганти – радгосп-комбінат «Вуглегірський» на 100 тис. голів свиней та птахофабрики «Артемівська» і «Бахмутська» на 500 тис. голів. Нині на тер. р-ну працюють 5 пром. підпр-в, 6 буд. орг-цій. Найбільше підпр-во р-ну – ВАТ Сіверський доломітовий комбінат; діють ВАТи – Вуглегір. експерим. комбікорм. з-д, Артемів. міжгосподар. комбікорм. з-д, Райагротехніка та Сівер. маштехносервіс – обслуговують АПК. Спеціалізація с. госп-ва – вирощування зернових (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), соняшнику, овочевих, кормових культур; вироб-во м’яса, молока, яєць, вовни. Розвинуте садівництво. Пл. с.-г. угідь – 134,1 тис. га, зокрема орних земель – 94,3 тис. га (1999). Діють 170 с.-г. підпр-в, серед них 17 колект., 4 АТ, 15 ТОВ, 2 наук. (Донец. філіал Ін-ту садівництва УААН у с-щі Опитне і агрофірма «Сєверна») та 132 фермер. госп-ва. У р-ні – 31 заг.-осв. школа, 2 ПТУ, 3 школи естет. виховання. Мед. обслуговування здійснюють 62 лікув. заклади. Діють 40 закладів культури та клубів, 40 б-к; Палац спорту, плав. басейн, 2 стадіони, 20 спортзалів. 16 реліг. громад: Свято-Покров., Свято-Преображен., Свято-Казан., Свято-Пантелеймон., Свято-Вознесенська; греко-катол. церква Преображення Ісуса Христа, парафія греко-катол. церкви, греко-катол. церква зіслання Святого Духа; Сергія Радонезького парафія Горлів. єпархії; укр. православна церква св. Михайла. Існує мусульман. община. Найстаріша у р-ні церква в с. Серебрянка (1874). Пізніше збудували церкви у смт Луганське, селах Кліщіївка, Кодема, Шахівка (нині Кірове). Дерев’яні церкви у с. Званівка та Покровське не збереглися. На тер. А. р. народилися письменник В. Гаршин (маєток Приємна Долина, нині с. Переїзне, де йому споруджено пам’ятник і відкрито музей), політ. і громад. діяч, літератор, д-р соціології М. Шаповал (с. Серебрянка; земляки 1993 встановили йому пам’ятник), поет М. Рибалко (с. Миньківка). Протягом кількох років у селах Званівка, Чорногорівка (нині в межах м. Сіверськ) жив В. Сосюра. Вчителі міста створили музей поета, видали ювілей. зб. нарисів «Ямські зорі В. Сосюри» (1998). Жителям р-ну – П. Новодранові, А. Бездворному, А. Губареві, Г. Жученкові, Г. Мойсеєнкові, І. Панькову, В. Ситникові, І. Журбі, Л. Яковенкові – присвоєно звання Героя Рад. Союзу. Мешканець с-ща Володимирівка І. Рубіжний – повний кавалер орденів Слави. У Сіверську встановлено пам’ятник на честь перших механізаторів Ямської МТС (1969).

Літ.: Гаевой Л. Краткое историко-географическое описание Бахмутского уезда. Бахмут, 1906; Список населенных мест Бахмутского уезда. Екатеринослав, 1911; Максименко Ф. П. Материалы для библиографии Донецкого края, преимущественно Бахмутского уезда // Просвещение Донбасса. (Бахмут). 1922. № 6, 8, 9; Татаринов С. И., Адамов И. А. Край Бахмутский: Очерки истор. краеведения. Артемовск, 1993; Татаринов С. И., Сутковой В. Л. История Бахмутского края (ХХ столетие): Учеб. пособ. для 11 кл. Артемовск, 1994; Татаринов С. И., Кравец Д. П., Копыл А. Г. Древности Бахмутского края: Археол. очерки. Артемовск, 1996; Лаврів П. Історія Південно-Східної України. К., 1996; Абуков С. Н. Дворянское землевладение пореформенного периода в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии // Новые страницы в истории Донбасса: Ст. Кн. 5. Д., 1997; Бочаров В. В. Изменение структуры крестьянского землевладения в Бахмутском и Мариупольском уездах (1906–1916) // Нові сторінки історії Донбасу: Ст. Кн. 7. Д., 1999.

С. В. Биков

Стаття оновлена: 2001