Артефакт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Артефакт

АРТЕФА́КТ (від лат. artefactum – штучно зроблене) – будь-що створене («штучне»), на противагу природному. А. – це переважно витвори людей, хоча до нього можна відносити також витвори тварин. У більшості ці витвори є деякими сталостями, однак до А. належать також окремі події і процеси – напр., виконання муз. твору. Очевидно, до А. не можна відносити природні наслідки життєдіяльності тварин і людей – «сліди» цієї життєдіяльності; хоча існують межові випадки, коли неясно, чи маємо ми справу з такими «слідами», чи з «витворами». Термін «А.» ввійшов у вжиток завдяки його першозастосуванню в археології. Нині ним позначають широке коло створених речей. Передусім це культура в антрополог. значенні слова – як усе створене людиною в додаток до природ. оточення. До культури, у широкому значенні слова, належать не тільки «речі», а й спосіб життя, ритуали, міфи, ідеї тощо. На відміну від природних речей, А. не піддаються т. зв. «природній класифікації» (тобто класифікації, що ґрунтується на знаходженні деякої спільної основи, або «субстанції»). Тож дослідження А., як правило, здійснюють у контексті діяльності людини: в описі А. звертають увагу передусім на їхнє призначення – на ту роль, яку вони повинні виконувати відповідно до задуму їхнього творця. Тобто, маємо справу з функціонал. підходом до А., який започаткував ще Аристотель. А. з’являються у просторі можливих об’єктів, чи, інакше, можливих світів. Безперечно, природні особливості того світу, в якому ми живемо, ставлять певні межі для реально можливого, однак самі ці межі є рухливими. Те, що ми спостерігаємо в модерній історії, свідчить про швидке зростання маси створених речей. При цьому, якщо в ранній період індустріалізації переважало створення механізмів, то сьогодні ми є свідками великих можливостей біології (генна інженерія, створення штуч. органів тощо) та коґнітивних технологій, створення «розумних машин» – серед них найвидатнішим винаходом є сучасний комп’ютер. Моделювання, яке стало можливе з його допомогою, дозволяє обстежувати простір можливих світів (незалежно від сучас. можливостей їхньої реалізації). На черзі, мабуть, такий прорив у галузі психології. Разом з тим бурхливе зростання «штучної оболонки» нашого життя породжує низку гострих морал.-психол. проблем, які стають предметом різноманіт. досліджень, зокрема з боку сучас. футурологів (див., напр., «Шок від майбутнього» О. Тофлера).

В. С. Лісовий

Стаття оновлена: 2001