Комісаренко Сергій Васильович
КОМІСА́РЕНКО Сергій Васильович (09. 07. 1943, м. Уфа, Башкортостан, РФ) — біохімік, лікар-імунолог, дипломат. Син Василя, брат Ігоря Комісаренка. Доктор біологічних наук (1989), професор (1990), академік Національної академії наук України (1991) та Національної академії медичних наук України (1993). Дійсний член НТШ (2025). Надзвичайний і Повноважний Посол України (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки (1979). Премія імені О. Палладіна НАН України (2003). Ордени «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (1998), князя Ярослава Мудрого 5-го (2005) ступеня, Свободи (2018). Золота медаль імені В. Вернадського Національної академії наук України (2023). Закінчив Київський медичний інститут (1966). Працює від 1969 в Інституті біохімії НАН України (Київ): від 1975 — завідувач лабораторії імунохімії, від 1982 — відділу молекулярної імунології, 1988–92 та 1998–2026 – директор, від 2026 – радник при дирекції. Заступник голови Ради Міністрів України, Премʼєр-міністра України з гуманітарних питань (1990–92). Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії (1992–98) та Ірландії (1995–98). Академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України (від 2004). Головний редактор «Українського біохімічного журналу» (1989–92, від 1998), журналу «Біотехнологія» (від 2005). Президент Українського біохімічного товариства (від 1999). Перший заступник голови Української ради миру (від 1999). У 1995 відіграв вирішальну роль у передачі Україні британської антарктичної станції «Фарадей» (нині «Академік Вернадський»).
Наукові дослідження у галузі біохімії імунітету. Вивчає молекулярні механізми активації лімфоцитів, здійснює імунохімічний аналіз білків, пептидів і клітинних антигенів. Під його керівництвом проведено дослідження імунітету ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та обґрунтовано вплив малих доз радіації на систему природного імунітету; описано біологічну дію фосфорорганічних комплексонів-бісфосфонатів та протипухлинну й імуномодулюючу активність метиленбісфосфонової кислоти; розроблено методи дослідження білків і пептидів крові та антигенів лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл; створено низку імунодіагностикумів для виявлення туберкульозу, дифтерії та для моніторингу стану системи зсідання крові. 2013 у Києві видано книгу «Біохімія і біотехнологія — сучасній медицині», присвячену 70-річному ювілею К. Автор низки статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Радиация и иммунитет человека: Влияние малых доз излучения, возникших в результате аварии на ЧАЭС, на клетки кроветворной и иммунной систем человека. К., 1994; Functional role of Bb-chain N-terminal fragment in the fibrin polymerization process // FEBS Journal. 2007. Vol. 274, № 17; A neoantigenic determinant in coiled coil region of human fibrin β-chain // Thrombosis Research. 2009. Vol. 123; Рекомбінантний химерний протеїн MPB63-MPB83 — перспективний антиген для діагностики туберкульозу // Біотехнологія. 2010. Т. 3, № 5; Calix[4]arene methylenebisphosphonic acids as inhibitors of fibrin polymerization // FEBS Journal. 2011. Vol. 278, № 8 (усі — співавт.).