Акванавтика

АКВАНА́ВТИКА (від аква… і грец. ναυτικά — мистецтво мореплавства, судноводі­н­ня) — комплекс теоретичних, технічних і практичних роз­робок з проведе­н­ня людьми тривалих (протягом багатьох діб) під­водних робіт на спеціальних глибоководних апаратах. Викори­ста­н­ня енергет., мінерал. і біол. ресурсів океану, екс­плуатація під­водних тех. приладів неможлива без пере­бува­н­ня людини на глибині континент. шельфу. Викона­н­ня склад. комплексу під­вод. робіт вимагає без­посеред. контакту людини з вод. середовищем, енергійної фіз. і напруженої розум. діяльності за не­сприятл. для організму умов. У серед. 20 ст. виявилася принципова обмеженість викона­н­ня під­вод. робіт класичним водолаз. методом із поверх­ні моря. Ефективність таких спусків при збільшен­ні глибини різко знижується через те, що період деком­пресії стає значно більшим, ніж тривалість роботи на ґрунті. Нова технологія під­вод. робіт полягає в тому, що вони виконуються після поперед. насиче­н­ня організму гіпербаричним газ. середовищем, осн. частину якого складають інертні гази (азот, гелій). Це дає змогу проводити деком­пресію одноразово після повного циклу під­вод. робіт тривалістю 1–60 діб. Водолази, що виконують під­водні роботи за цією технологією, ді­стали назву «акванавти». 2-а пол. 60-х рр. характеризувалася бурхл. роз­витком А. В Україні першою організацією, що змогла оцінити й реалізувати ідею нової під­вод. технології, став донец. аматор. клуб «Іхтіандр» (кер. О. Хаєс), згодом — громад. н.-д. лаб. «Іхтіандр» (кер. Ю. Барац). Реалізація про­грами «Іхтіандр» здійснювалась екс­педиц. методом у від­пуск. період за рахунок особистих коштів учасників при тех. допомозі під­приємств і галуз. ін­ститутів Донецька. Екс­перимент «Іхтіандр-67» був на­ймас­штабнішим щодо обсягу як досліджень, так і тех. рішень та іспитів. До зав­дань входило дослідж. стану людини при тривал. занурен­ні з попереднім насиче­н­ням гіпербар. газом за реальних мор. умов на глиб. 12 м; роз­робка і від­працюва­н­ня системи жит­тєзабезпече­н­ня людини під під­вищеним тиском повітря; вдосконале­н­ня мед. і тех. без­пеки зануре­н­ня акванавтів. Побудовано нову під­водну лабораторію (ПЛ) обʼємом 28 м³ у ви­гляді три­променевої зірки, обладнану модернізов. системами під­трима­н­ня жит­тєдіяльності, зануре­н­ня-зрина­н­ня, телевіз. і телефон. звʼязку та ін. Роботи проводилися у серпні–вересні 1967 в р-ні Ла­спинської бухти (Крим). Було ві­ді­брано 12 акванавтів, серед них 2 жінки: екіпаж № 1 (С. Гуляр, Ю. Качуро, В. Пісок, Ю. Совєтов, О. Хаєс) пере­бував під водою від 28 серпня до 4 вересня 1967; екіпаж № 2 (Н. Гаркуша, А. Кардаш, Б. Пісок, Є. Спинов, Г. Тунін) — від 4 вересня до 11 вересня 1967, причому Б. Пісок і Є. Спинов 8 вересня по­ступилися місцем жінкам-акванавтам — лікареві М. Барац та інж. Г. Гусєвій. У ході екс­перименту виконано широкі психол. і медико-фізіол. дослідже­н­ня механізмів адаптації до гіпербарії у стисненому повітрі, зокрема у тварин (мор. свинки, пацюки, кролі), що були у ПЛ 14 діб. Створ. й ви­пробувано нові прилади і при­строї для забезпече­н­ня пере­бува­н­ня під водою — акто­граф, тахісто­скоп, контейнер, який можна буксирувати, автоном. контейнер з регульованою плавучістю, систему ди­станц. взя­т­тя проб газ. середовища. Роз­роблено методики роз­рахунків міцності ПЛ, її плавучості й зануре­н­ня, газо- й водопо­стача­н­ня, схему (з викори­ста­н­ням засобів пневмоавтоматики) упр. системами жит­тєзабезпече­н­ня, під­вод. телефон., телевіз. і радіозвʼязок. Зав­да­н­ня екс­перименту «Іхтіандр-68» були спрямовані на від­працюва­н­ня деталей під­вод. технологій і ви­пробува­н­ня нових рішень. Без­пеку під­вод. робіт забезпечувала спеціально створ. реком­пресійна барокамера. У ПЛ «Іхтіандр-68», створ. як мобільна населена гіпербарична споруда для під­вод. геодезистів або бурильників, 4 акванавти (В. Скубій, Ю. Совєтов, Є. Спинов, С. Хацет-Лялько) у серпні 1968 почали роботи на глиб. 10 м (Ла­спинська бухта, Крим). Проведено вперше в СРСР під­водне бурі­н­ня. Остан. екс­периментами «Іхтіандра» були роботи, спрямовані на макс. автономізацію людини під водою. Зав­да­н­ням серії екс­периментів «ЛіБІС» (людина і без­опорне імерсійне середовище) була роз­робка технології забезпече­н­ня тривалого пере­бува­н­ня людини під водою в автоном. режимі. Подальші роботи з А. (медико-фізіол. дослідже­н­ня в ПЛ «Чорномор») проводилися у Донец. університеті (1970–73). Роз­робками з фізіології акванавтів ПЛ «Іхтіандр» і «Чорномор» зацікавилися також в Ін­ституті фізіології АН УРСР, де у 1975 було створ. лаб., згодом від­діл під­вод. фізіології, науковці якого здійснили дослідж., що внесли принципові зміни в під­водні технології.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю