Акробатика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Акробатика

АКРОБА́ТИКА (грец. ἀκροβάτης, від ἀκροβάτέω – ходжу навшпиньки, лізу вгору) – вид спорту, що об’єднує комплекс спеціальних фізичних вправ, пов’язаних зі збереженням рівноваги (балансуванням) та обертанням тіла з опорою й без неї. Вправи в А. поділяються на стрибкові (різноманітні акробат. стрибки) та силові (стойки, піраміди, мости) і виконуються поодинці або з партнерами. В епоху Відродження у Венеції влаштовувалися конкурси «живої архітектури». Сенат Венеціанської респ. присуджував приз тій групі акробатів, яка вибудовувала з власних тіл найвищу піраміду. Їхня висота нерідко сягала 9 м, а кількість учасників доходила до 30. Одна з таких пірамід зображена на картині відомого художника Ф. Ґварді. В Україні-Русі особливою прихильністю користувалися скоморохи – прабатьки сучас. укр. цирку та акробатики. Дебют А. відбувся 1932 на Олімп. іграх в Лос-Анджелесі, коли чоловіки змагались у стрибках на акробат. доріжці. Від 1948 щорічно проводяться змагання з А. в Україні: 1948–67 – першості, від 1968 – чемпіонати. 1973 засн. Міжнар. федерацію А. 1986 МОК затвердив А. олімп. видом спорту, проте поки що оргкомітети не включили А. до програм своїх олімпіад. 1-й чемпіонат світу з А. проведено 1974 в Москві. Команда України досягла значних успіхів на міжнародних змаганнях, зокрема на чемпіонатах світу: 1994 (Пекін, КНР) – 3-є, 1995 (Зелена Ґура, Польща) – 3-є, 1996 (Риза, Німеччина) – 3-є, 1997 (Манчестер, Англія) – 2-е, 1998 (Мінськ, Білорусь) – 2-е, 1999 (Ґент, Бельгія) – 3-є місця; на чемпіонатах Європи: 1993 (Антверпен, Бельгія) – 1-е, 1994 (Зелена Ґура) – 2-е, 1995, 1996 (Риза) – 2-е; 1997 (Баунатал, Німеччина) – 1-е, 1999 (Зелена Ґура) – 2-е місця; на першостях світу: 1993 (Москва) – 2-е, 1995 (Риза) – 2-е, 1997 (Гонолулу, США) – 1-е місця; на першостях Європи: 1995 (Зелена Ґура) – 1-е, 1998 (Соєндербурґ, Данія) – 2-е, 1999 (Зелена Ґура) – 2-е місця. Абсолютні чемпіони світу, які зробили помітний внесок у розвиток А. в Україні: М. Кухаренко, Н. Тищенко, Ю. Тишлер, С. Петров, С. Чижевський, В. Ляпунов, Г. Церишенко, Ю. Степченков, О. Косенко, Г. Демиденко, А. Ковпоша (Київ); О. Чабаненко (Донецьк); О. Мойсейчева, В. Жердєва, Н. Суріна (Харцизьк); А. Сафонов, Ю. Завірюха, С. Павлов, Д. Баїн (Миколаїв, Вінниця). Розвиткові А. в Україні сприяє Федерація спортивної акробатики України, засн. 1948, від 1991 – Укр. федерація спортивної акробатики, входить до складу Міжнар. (від 1973) та Європ. (від 1997) федерацій гімнастики. Акробатикою також називають вид фіз. вправ гімнаст. типу, що застосовуються у багатьох інших видах спорту: стрибках у воду, спорт. гімнастиці, фігур. катанні та ін. А. – це також жанр цирк. мист-ва.

Літ.: Спортивная акробатика: Правила соревнований. Москва, 1980; Коркин В. П. Юбилей спортивной акробатики (история, факты, люди). Краснодар, 1983; Соколов Г. Я. Общие основы техники темповых акробатических упражнений. Омск, 1984; Курысь В. Н., Смолевский В. М. Сложные акробатические прыжки. Москва, 1985; Болобан В. Н. Обучение в спортивной акробатике. К., 1986; Скакун В. А. Акробатические прыжки. Ставрополь, 1990; Курысь В. Н. Спортивная акробатика: Теория и методика обучения прыжкам на дорожке: В 2 т. Т. 1. Ставрополь, 1994; Прокопюк С. П. Вдосконалення структури та змісту музично-акробатичних композицій у процесі багаторічної підготовки спортсменів. К., 1999.

Ю. М. Салямін

Стаття оновлена: 2001