Аксіологія права - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аксіологія права

АКСІОЛО́ГІЯ ПРА́ВА – вчення про цінність права. Розрізняють А. п. стосовно кожної людини (особистісна цінність), соц. спільнот та об’єднань (групова цінність) і сусп-ва в цілому (заг.-соц. цінність). Цінність права притаманна як заг.-соц. праву, тобто праву, що виникає й існує незалежно від держави (напр., права людини, нації), так і праву спец.-соціальному (т. зв. юрид. праву, що є волевиявленням держави, обов’язковим для виконання). Цінність заг.-соц. права полягає в його здатності задовольняти потреби суб’єктів сусп. життя. Цінність юрид. права виражається у його здатності сприяти реалізації заг.-соц. права за допомогою спец. механізмів і процедур. Розрізняють інструм. цінність юрид. права (зокрема стабілізаційну, організац., узгоджувально-інтеграц., орієнтаційно-координац., управлін., комунікат., охоронну, пізнавальну) та його власну цінність – здатність оптимізувати соціально прийнятні шляхи і засоби задоволення потреб суб’єктів. Заг.-соц. цінність юрид. права характеризується передусім значенням для розвитку (прогресу) сусп-ва тих відносин, які закріплює та захищає відповідна правова система. Особистісна цінність юрид. права визначається мірою (змістом і обсягом) тих реал. можливостей (свобод), які воно надає людині за певних істор. умов. З огляду на це, цінність будь-якого права є, по-перше, його конкретно-істор. властивістю: зі зміною соц. чи природ. умов змінюється й вона; по-друге, цінність права (як і цінність ін. соц. явищ) не може бути безсуб’єктною чи позасуб’єктною: у соц.-неоднорід. сусп-ві, різні частини якого мають, поряд із однознач. потребами та інтересами, потреби й інтереси групові, неоднакові, – вона набуває, як правило, віднос. характеру. Ознаки абсолютності, універсальності притаманні лише заг.-соц. цінності права (хоча й їх інтерпретація часто буває неоднозначною). Визнання права цінністю або ж, навпаки, нецінністю зумовлюється вихідними методол. засобами та критеріями оцінювання. А. п. – наук. основа правового виховання насел., формування шанобл. ставлення до права як високої, життєво необхід. цінності, надбання заг.-люд. культури і цивілізації.

Літ.: Алексеев Н. Н. Ценность в праве // Основы философии права. Прага, 1924; Рабинович П. М. Социалистическое право как ценность. Л., 1985; Алексеев С. С. Теория права. Москва, 1995; Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление. Москва, 1996; Петрова Л. В. Фундаментальні проблеми методології права: філософсько-правовий дискурс. Х., 1998; Козловський А. А. Аксіологічні константи правового пізнання // Право як пізнання: Вступ до гносеології права. Чц., 1999; Харитонов Є. О. Історія приватного (цивільного) права Європи. Ч. 1. О., 1999; Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. Х., 2000; Мамут Л. С. Политико-правовые ценности: история и современность. Москва, 2000; Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Пер. з англ. К., 2000; Циппеліус Р. Філософія права / Пер. з нім. К., 2000; Геґель Ґ. Основи філософії права / Пер. з нім. К., 2000; Гаєк Ф. А. Право, законодавство і свобода / Пер. з англ. К., 2000; Хейман С. Кістяківський. Боротьба за національні та конституційні права в останні роки царату / Пер. з англ. К., 2000.

П. М. Рабинович

Стаття оновлена: 2001