Аксьонова Огдо

Визначення і загальна характеристика

АКСЬО́НОВА Огдо (Євдокія Єгорівна; 08. 02. 1936, с. Боганіда Краснояр. краю, РФ — 14. 02. 1995, м. Дудинка Красноярського краю, РФ) — долганська поетеса і фольклористка. Фундаторка літ-ри народу долган, який налічує бл. 5 тис. осіб і проживає на Таймир. п-ві. Закін. Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті (Москва, 1979). Працювала ред. радіопередач в окруж. центрі м. Дудинка на Таймирі. Записувала й досліджувала долган. фольклор. Авторка і виконавиця пісень, по­становниця нац. танців. Брала участь у створен­ні писемності рідною мовою на основі кирилиці. Перша поет. кн. «Бараксан» (бараксан — те, що долгани люблять найбільше: сонце, земля, олень, добра людина) ви­йшла 1973. Авторка зб. «Пісні долган» (1975), «Візерунки тундри» (1976), «Тундровичок» (1979), «Морошка» (1980), «Пісні пів­нічного сяйва» (1982), казок «Огуро Битих — Бісерна Борода» (1984), «Олень-щука» (1985) та ін. Поезія А. самобутня, в ній — життя рідного народу та його уснопоет. творчість. Пере­кладала поезії І. Драча, В. Бровченка та ін. Її пере­клад «Заповіту» Т. Шевченка опубл. в антології «Тарас Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу» (К., 1989). Про укр. поета з повагою говорила у ст. «Слово про мій народ», а в есе «Про Лесю Українку» засвідчувала: «Я люблю лірику Лесі Українки. Вона, як весна, спів­уча, натхнен­на й жіночна. З нею в дитяче моє серце уві­йшла краса поезії, краса світу». І далі: «Наша долганська література й мистецтво роблять свої перші кроки, і я, як письмен­ниця, багато чим зобовʼязана Лесі Українці». Окремі твори А. пере­клали українською мовою С. Жолоб, Т. Коломієць, Л. Кульбак.

Тв.: укр. перекл. — Тундрі — ніжності слова // Сузірʼя. К., 1977. Вип. 11; Твори // Там само. 1979. Вип. 13.

Літ.: Хоменко Б. «Бараксан» — поезія Таймиру // ЛУ. 1976, 7 верес.

Б. В. Хоменко

Завантажити статтю